30 вересня 2023 року

1 жовтня 2023 року українці вперше відзначають свято Покрову Пресвятої Богородиці та День захисників і захисниць України за новим стилем календаря. Свою обіцянку бути поруч у часи жорстокої війни виконують військові капелани, які тепер по-новому несуть службу, адже отримали військові звання та проходять відповідне навчання, аби ефективніше служити війську.

Про реалії Служби військового капеланства ЗСУ, функції військових капеланів на фронті та особливості зцілення ран війни розповів о. Ростислав Височан, військовий капелан, головний спеціаліст відділу взаємодії з релігійними організаціями Служби військового капеланства ЗСУ Апарату Головнокомандувача ЗСУ, в інтерв’ю на «Живому телебаченні».

Що таке Служба військового капеланства ЗСУ?

Служба військового капеланства ЗСУ — це окрема структура, окрема служба, яка, згідно з нормами Закону «Про Службу військового капеланства», має завдання організувати процес задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців та членів їхніх родин. До речі, 6 вересня 2023 року ми святкували першу річницю створення цієї служби.

Місце мого служіння — в Апараті Головнокомандувача, де розташований орган управління цієї служби. І відтак ця служба по структурі військового управління опускається на роди, види, сили ЗСУ, відповідно до рівня окремої бригади чи окремого батальйону. Тобто військові капелани заходять у цю службу, стають офіцерами капеланської служби і в такий спосіб можуть, будучи частиною Збройних сил України, професійно здійснювати це служіння.

Чим служіння сьогодні відрізняється від того, яке було до повномасштабної війни?

Відрізняється такою річчю, яка називається професіоналізмом. Однак ми маємо сказати, що все те, що робили Церкви і релігійні організації до повномасштабного вторгнення, зокрема до створення служби, сьогодні стало нормою закону. З моменту прийняття закону і входження його в дію, фактично, священнослужителі, які на волонтерських засадах виконували це служіння, сьогодні можуть робити це професійно.

Ця служба ставить сьогодні за мету професіоналізацію та інституціоналізацію, тобто створення інституцій, які будуть міцними для того, щоб ефективно організовувати діяльність військових капеланів, робити їхнє служіння максимально ефективним. І, власне, професіоналізація полягає в тому, щоб сьогодні кожен священнослужитель, який зголосився на цей особливий вид служби, виконував його якісно і професійно.

Хто сьогодні може стати військовим капеланом?

Згідно із Законом «Про Службу військового капеланства», військовим капеланом може стати громадянин України, священнослужитель зареєстрованої в Україні релігійної організації, який отримав від керівного органу своєї Церкви мандат на здійснення військової капеланської діяльності. Важлива також наявність вищої богословської освіти або в перехідний період, тепер, наявність цивільної вищої освіти з перспективою отримання богословської освіти за п’ятирічний термін. Після отримання мандату священнослужитель-кандидат відправляється в окремі центри комплектування і укладає контракт зі Збройними силами України для проходження військової служби на офіцерських посадах. І з моменту підписання контракту військовий капелан отримує первинне офіцерське звання «молодший лейтенант».

Чи може військовий капелан сьогодні служити в парафії?

Парафія військового капелана — це військовий підрозділ

Насамперед треба зрозуміти, що військовий капелан може служити в парафії, але його парафія — це військовий підрозділ. І треба бути свідомим, що ця особлива парафія дуже часто і завжди буде багатоконфесійна або навіть багаторелігійна. Тому це особливий вид служіння, який передбачає повністю присвятити себе своєму військовому підрозділу, що унеможливлює, звичайно, можливість служити в якійсь іншій цивільній парафії. Військовий капелан, священнослужитель, робить свій вибір перед тим, як заходити на військову службу, оскільки згідно з нормами чинного законодавства, ти не можеш це поєднувати.

Про функції військового капелана на фронті

Військовий капелан — це мудрий порадник біля командира у штабі

Функціонал військового капелана описаний в законі. Цей закон, фактично, дає нам напрямки військово-капеланської діяльності. Основне наше завдання — це задоволення духовно-релігійних потреб. Воно відбувається через військово-капеланську діяльність, яка складається із чотирьох напрямків. Перший напрямок — душпастирська опіка. До неї входить вся складова діяльності військового капелана, яка стосується його як священника. Це організація молитов, богослужінь, індивідуальні бесіди, уділення Святих Тайн, поминальні заходи. Це вся душпастирська робота, яку капелан здійснює зі своїм військовим підрозділом.

Другий блок — це релігійно-просвітницька робота. Йдеться про ознайомлення військовослужбовців з основами релігійного вчення, із певними філософськими засадами через організацію різних семінарів, навчань, лекцій, тобто військовий капелан має працювати в релігійно-просвітницькому полі.

Третій блок — це соціально-доброчинна діяльність. Військовий капелан допомагає вирішувати певні соціальні питання, зокрема для членів родин військовослужбовців, опікується останніми і взаємодіє з різними релігійними, громадськими, волонтерськими, доброчинними організаціями.

І четвертий блок — це консультування командування. Це той блок, у якому ми зараз стараємося максимально себе розвинути і стати професійними. Чесно кажучи, дуже складно реалізувати цей напрямок капеланської діяльності через те, що військові капелани професійно тільки почали існувати. Для того щоб ти став радником командира з релігійних та морально-етичних питань, потрібен певний час, зокрема командиру, який має довіритися тобі. Це момент, коли капелан, отримуючи довіру, стає радником командира з релігійних питань, доповідаючи командирові про релігійну обстановку в підрозділі, у зоні проведення операції, про те, як краще можна організувати задоволення релігійних потреб у його частині. Фактично, це прямий доступ до командира і можливість стати для нього мудрим порадником.

Чи є капелани на нульових позиціях?

Капелан — це офіцер без зброї в руках

Якщо говорити конкретно про зону бойових дій, то наш досвід повномасштабного вторгнення дав нам можливість ці речі класифікувати. Оскільки до повномасштабної війни в нас була зовсім інша ситуація на фронтах — капелани могли вільно їздити, зокрема на нульові позиції, і час від часу працювати там. З активною фазою, з динамікою боїв, які тривають інтенсивно, змінився алгоритм праці капелана. Зрештою, цього нас навчають міжнародні партнери, які, однак, не мають такого досвіду, як ми, бо таких масштабів війна їх не торкалася вже дуже давно. Ми унікальні в цьому.

Капелан — це офіцер, але він не тримає зброї в руках, не воює зі зброєю, адже це норми міжнародного права і форми нашого законодавства. Відповідно, коли ти перебуваєш у зоні бойових дій, біля тебе постійно має бути помічник капелана. Це окрема посада, окрема штатна одиниця, яка введена для того, щоб зі зброєю захищати капелана і допомагати йому в капеланській діяльності. Відповідно, ти сам без зброї на нулі не можеш ефективно працювати. Саме тому капелан — це та людина, яка перебуває біля командира у штабі, щоб бути мудрим порадником. Звичайно, якщо дозволяє оперативна ситуація, капелан виїжджає зі своїм помічником, із групою на нульові позиції і працює там, проводячи певні заходи.

Що військові кажуть про Бога?

Коли хлопці приходять для того, щоб прийняти Святе Причастя і з іншими відчуттями вирушити на бойові завдання — це щось неймовірне

Про атеїстів на фронті одразу розвінчуємо різні міфи: вони там є, і це реальність нашого суспільства. Звичайно, коли ти на межі життя і смерті, твоя людська природа просто відкривається на запитання: а що, якщо є щось надприродне? а що, якщо я можу зрозуміти зміст глибший? Однозначно, мені доводилося чути такі фрази: «Я не зовсім віруюча людина, але був момент на війні, який ви називаєте чудом. Я не знаю, як його назвати, але я відчув, що в цей момент логіка людська мала сказати, що все, тут кінець, і я мав загинути, але живий, тобто відбулося щось надприродне». Людина, задумуючись над таким глибинним питанням, десь починає вірити і відкриватися на надприродне. З цього і починається духовне життя і віра в Бога.

Наше завдання — допомогти знайти правильний шлях, вказати ті орієнтири. Хоча починається все дуже базово, і дуже часто починається від реального переживання і страху за своє життя. Цей фактор є. Але є люди, які вірять у Бога і які не вірять.

Зокрема, ті військовослужбовці, які вірять у Бога, мають набагато більший ресурс і більшу мотивацію. Це люди, які знають, навіщо вони тут і що їх мотивує. Це люди, які, включаючи свій духовний потенціал, можуть виконувати свої бойові військові завдання більш ефективно. І з цими людьми ми працюємо окремо, маємо з ними певні релігійні практики: і молитви, і уділення Святих Таїнств. Бо є такі випадки, коли перед виходом на бойові хлопці приходять для того, щоб висповідатися, щоб прийняти Святе Причастя, і зовсім по-іншому, з іншими відчуттями вирушають на бойове завдання. Це щось неймовірне.

Що, на думку військового капелана, означає «зцілення ран війни»?

Зцілення ран війни — це праця з військовослужбовцями, їхніми родинами і завжди з родинами полеглих воїнів

Зцілення ран війни — один із напрямків нашої діяльності. Я б тут поділив наше служіння на три частини, щоб пояснити, що капелан — це людина, яка працює з особовим складом в певні три періоди.

Перший період — до виходу на бойове завдання. Ти працюєш з підрозділом, мотивуєш, молишся, підтримуєш, надихаєш воїнів для того, щоб максимально їх підготувати  і наповнити духовно до цього моменту — виїзду в зону бойових дій. Це переважно проходить десь на пункті постійної дислокації чи сьогодні це проходить на території певних навчальних центрів. Ця підготовка є дуже важливою.

Другий етап — це вже зона бойових дій, де капелан також присутній. Згідно зі своїм функціоналом, він працює там, де найбільш ефективний. Він також з ними виїжджає.

І тоді вже третя частина — це повернення назад, зокрема повернення в цивільне життя чи відновлення підрозділу. І, фактично, ця третя частина — це зцілення ран війни, яке має відбуватися у супроводі військового капелана. Сьогодні на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» здійснюються, завдяки Міністерству культури і Міністерству оборони, заїзди певних військових підрозділів на реабілітаціюу супроводі їхнього капелана. Там поєднується духовна  і морально-психологічна складова реабілітації.

Зцілення ран війни — це робота вже з особовим складом, який повернувся із зони бойових дій. Але це робота не тільки з ними, а і з їхніми родинами, з дітьми. Ми цього року, реалізовуючи це гасло і цей проєкт, мали також два табори для дітей військовослужбовців у Карпатах. Невід’ємною складовою є також праця з родинами полеглих. Наша Церква впродовж багатьох років опікується родинами полеглих і, на жаль, сьогодні їх стає дедалі більше. Тому, власне, зцілення ран війни — це комплекс заходів, який спрямований на працю з військовослужбовцями, з їхніми родинами і завжди з родинами полеглих героїв.

Побажання військовим з нагоди свята Покрову Пресвятої Богородиці та Дня захисників України

Свято Покрову Пресвятої Богородиці і День захисників України — це свято захисту, яке поєднує небесний, духовний захист, у якому Господь Бог з нами присутній через Пресвяту Богородицю, яка покриває нас своїм Покровом. Але також це свято матеріального, фізичного захисту захисників, які сьогодні в особливих обставинах свого життя захищають нас, свій народ, наше право бути гідними і вільними.

Бажаю всім нам завжди відчувати у своєму житті цей захист та бути вдячними за нього Господу Богу і тим, хто сьогодні нас захищає. Нехай Господь дає нам сили, стійкість, мужність, щоб ми продовжували йти нашим шляхом боротьби, але з твердою вірою в те, що рухаємося до остаточної правильної мети. А наша мета — це перемога. Тому вітаю всіх вас із цим святом і бажаю всім нам рухатися вперед до перемоги.

Віра Вальчук,
Департамент інформації УГКЦ