Третього вересня учениця 10 класу  Новороздільського ліцею ім. В. Труша Марічка Гошилик відбула з Нового Роздолу у Чернівці на тренувальний збір команди Академія «Прометей» для підготовки до ігор Чемпіонату України з волейболу серед  жінок,  Вища ліга, який розпочинається в   жовтні.
 Напередодні  від’їзду репортер «ВР»  зустрівся  з Марічкою у редакції і попросив розповісти  про нову сторінку у її волейбольній  «біографії», яка розпочалася після початку повномасштабної агресії Росії в Україну, зокрема, про поточні  спортивні досягнення. У ході розмови з’ясувалися невідомі деталі, які суттєво вплинули на її волейбольну кар’єру. Власне, їх з повним правом можна назвати знаками спортивної долі.
А тепер – докладніше.

Як тепер згадує Марічка, в березні 2022-го усього декілька годин відділяло її від тимчасової «еміграції» у Польщу. Проте у цьому невеликому часовому проміжку сталася надважлива подія, яка, по суті, вагомо вплинула на її подальшу спортивну долю. Зокрема, цього ж дня Марічці зателефонував головний тренер команди Волейбольної Академії «Прометей» Андрій Романович (натепер він тренує волейбольний клуб у м. Балта Одеської області, який грає у Суперлізі України) і запросив на кількамісячні тренувальні збори у складі збірної команди U-15 в Латвію.
«Уявіть собі мій і моїх батьків стан у цей момент. Адже через декілька годин, ввечері, я мала вирушити потягом зі Львова у Польщу, зокрема, у місто Поліце, щоб там жити, вчитися і тренуватися у місцевому спортивному ліцеї. І тут, як грім посеред ясного неба – несподіваний дзвінок від головного тренера » – , згадує Марічка.
Перш ніж продовжити розповідь Марічки, нагадаємо, за яких обставин в двадцятих числах березня минулого року мав відбутися тимчасовий переїзд новороздільської школярки у сусідню державу. Як відомо, на світанку 24 лютого 2022 року кацапські війська вторглися в Україну і впродовж декількох наступних днів вже окупували частину півдня і сходу держави, застосовуючи гібридний геноцид – фізичне винищення українців, депортацію у росію дітей, руйнування цивільної, освітянської соціальної та енергетичної інфрастуктури. Цивілізовані європейські держави, надаючи Україні всебічну масштабну підтримку зброєю, технікою та безпрецедентну гуманітарну допомогу, ухвалили урядові рішення з організованого прийому мільйонів українських біженців. Особливу графу займала програма опікування українськими дітьми, зокрема, можливістю навчатися у школах, студіювати мови, займатися спортом.
В рамках вказаної програми батьки Марічки обрали для переїзду донечки на тимчасове проживання за кордоном саме Польщу. Причому, обрали не випадково, як, власне, і м. Поліце, місто – побратим Нового Роздолу. Адже ще в будучність депутатом міської ради підприємець Володимир Гошилик неодноразово бував там із новороздільськими делегаціями на запрошення бурмістра пана Владислава Дякуна. Тож йому дуже припало до душі і місто, і польська гостинність, і потужна спортивна база для розвитку дитячого спорту. Крайня деталь була вкрай важливою – адже Марічка на той час була вже відомою в Україні юною волейбольною «зірочкою», а команда, за яку виступала перспективна роздолянка, здобула низку перемог у вітчизняному та міжнародному турнірах. І коли на сімейній раді постало питання , в яку країну тимчасово відправити Марічку у ці суворі будні російської жорстокої агресії, то, не роздумуючи довго, обрали саме Польщу. Та і Марічка була не проти, адже у Поліце її очікував теплий прийом, навчання у тамтешньому спортивному ліцеї та тренування у місцевій волейбольній команді. Крім того, і родина сім’ї Гошиликів мешкає у Щеціні
Тож того дня сімейство Гошиликів ретельно збирали в далеку дорогу у Польщу єдину донечку Анну – Марію. І раптом згаданий дзвінок від титулованого і авторитетного наставника!
Над пропозицією думали всі, але батьки вирішили одностайно: яке б рішення не прийняла Марічка, так і буде. Адже на кону її спортивнее майбутнє.

«У ті хвилини я собі уявила дівчат із Академії «Прометей», з інших волейбольних клубів, з якими зіграла не один матч, а також тренерів, які системно і вміло шліфували нашу ігрову майстерність, а от «волейбольні» картинки із мого майбутнього життя у Поліце в уяві поставали якимись туманними, тому я сказала батькам, що залишаюся в Україні, щоб грати за команду волейбольної академії «Прометей» і готуватися до тренувальних зборів у складі команди збірної U -15 у Латвії» -, продовжила оповідь про свою минулорічну історію Марічка.
У Латвії тренувальні збори тривали декілька місяців. Це був цікавий і насичений у багатьох сенсах період – Марічка з одноклубницями під професійним оком наставників Анастасії Котляренко, Ольги Погорецької та спеціалістами з Латвії підвищували як свою ігрову майстерність, так і фізичну форму, проводили спаринг – зустрічі із тамтешніми клубами, так само різноманітною і пізнавальною була дозвільно – розважальна частина перебування збірної U -15 у Латвії (докладніше про це йшлося у редакційному інтерв’ю з Марічкою Гошилик, опублікованому у «ВР» у минулому році – РЕД.).
«Збори завершилися в другій декаді липня, тож наступні десять днів – з 20 липня по 1 серпня – я нарешті провела у рідному Новому Роздолі. Відпочивала, зустрічалася з друзями, на повну насолоджувалася волейбольними «канікулами», – розповідає Марічка.
Першого серпня 2022 року Марічка прибула на базу волейбольного клубу Академія «Прометей» у Чернівці, а вже 2 серпня адміністрація Академії «Прометей» підписала з новороздільською «зіркою» контракт. На жаль, в грудні під час тренування Марічка отримала важку травму ноги, тож лікування зайняло тривалий час – місяць нога була у гіпсі, потім приблизно стільки ж часу пішло на реабілітацію. І тільки 17 січня під наглядом лікаря та тренерів Марічка приступили до тренувань. Таким чином, через травму Марічка не змогла взяти участь в престижному міжнародному турнірі EEVZA, який проходив в грудні. До речі, українська волейбольна команда виборола у цьому суперництві друге місце.
Слід відзначити, що тренерський штаб команди Волейбольної Академії «Прометей», у складі якої виступає Марічка, ретельно і продумано готує своїх підопічних до Чемпіонату України та міжнародних турнірів. Тому і наставників декілька. Зокрема, це: головний тренер команди Анастасія Сергіївна Котляренко, помічник тренера Богдан Мирославович Погорецький, тренер з фізичної підготовки Сергій Олександрович Черненков, помічник тренера Сергій Дуденок, спортивний психолог Тетяна Богонос, статистик Анатолій Підберезний, лікарі – Віктор Бобков, Анатолій Зулков. А також Оксана Корнієнко, менеджер спортивної Академії «Прометей» Отак –от!

Як повідомила Марічка, тренерський процесс у 2023 році відбувався у декілька етапів. Зокрема, в липні понад три тижні команда тренувалася на спортивній базі у Чернівцях. Наставники акцентовано підвищували фізичну форму волейболісток. Згодом на початку серпня команда і тренерський штаб поїхали у Болгарію, де дівчата інтенсивно тренувалися п’ятнадцять днів . До прикладу, Марічка до автоматизму відпрацьовувала своє ігрове амплуа догравальниці. І так кожна волейболістка.
Декілька слів про тренувальний процес: він відбувається за алгоритмом – три дні поспіль тренування, зранку і пополудні, – наступний день вихідний. І так щотижня, щомісяця…Неймовірні навантаження!
Власне, наполегливість волейболісток та системна підготовка на тренуваннях в підсумку і забезпечили успіхи команди Академія «Прометей» у 2002 -2003 роках.
На прохання репортера Марічка розповіла про основні досягнення «своєї» команди, заради перебування у якій вона вирішила навесні 2022-го не виїжджати у польське Поліце на тимчасове проживання . Власне, хтозна, як би там склалася її спортивна доля, а тут успіх очевидний.
Отже, вже в лютому 2023-го Марічка повністю відновилася після травми. Прикро, але наступного місяця, в березні, Марічка отримала мікротравму ноги. І хоча лікарі команди заліковавували її «ахіл» трішки більше тижня, проте саме з цієї причини Марічка не змогла виступити за команду Академія «Прометей» як у матчах передквалфікації на волейбольний Чемпіонат Європи U-17, так і кваліфікаційних матчах, які відбувалися в квітні у Косово.
В травні, з 1 по 7-е число, проходив Чемпіонаті України “Дитяча ліга” з волейболу серед дівчат 2006 р.н. і молодші. В цьому турнірі дівчата команди «Прометей», які були молодшими від суперниць з інших команд, витворили справжній фурор – і серед вболівальників, і серед волейбольних фахівців, не програвши жодного матчу. Прикметний штрих – команда Марічки в усіх іграх Чемпіонату, в тому числі і фінальному матчі із командою з Бахмуту, перемогла суперниць із «сухим» рахунком – 3:0!
Окрім вручення чемпіонкам золотих медалей, Марічці та її одноклубницям з команди Академія «Прометей» були присвоєні звання кандидатів в майстри спорту України.
До речі, після такого успішного результату команди академія «Прометей» Марічка із одноклубницями виступають у складі жіночої збірної у категорії U -17. Як зазначалося вище, з жовтня стартує Чемпіонат України з волейболу серед жінок Вищої ліги, у якому бере участь ВК Академія «Прометей» . Тож з перших вересневих днів Марічка перебуває у Чернівцях на спортивній базі волейбольної команди Академії «Прометей» і інтенсивно готується до цього престижного турніру.

Наприкінці розмови поцікавився у титулованої Марічки Гошилик, до слова, стипендіатки Новороздільської міської ради, удостоєної такого статусу за високі спортивні досягнення, зокрема, здобуту командою Академія «Прометей» перемогу у Чемпіонаті України “Дитяча ліга”, яким чином, за такого насиченого графіка тренувального процесу та участі у різноманітних турнірах, вона встигає навчатися у Новороздільському ліцеї ім. В.Труша
«Справді, з цієї причини вчитися постійно не вдається. Тому відвідую школу тоді, коли є можливість, тобто під час пауз у проведенні змагань та зборів. Наприклад, в травні, коли наша команда здобула золоті медалі на Чемпіонаті України з волейболу, адміністрація клубу «Прометей» оголосила для нас на місяць «волейбольні канікули», тож, прибувши у Новий Розділ, я два тижні, включно до Останнього дзвоника, відвідувала школу, – відповідає Марічка. – Раділа, що мене дуже тепло зустріли і одноклассники, і вчителі. У ці дні часто зустрічалася і з моєю подругою, ученицею 11 класу ЗЗСО№5 Владою Нестеренко,з якою подружилися ще у часи, коли займалися у волейбольній секції ДЮСШ в нашого улюбленого тренера Сергія Миколайовича Краснопольського .
А коли настали шкільні канікули, то перші тижні просто насолоджувалася можливістю відпочивати, скільки заманенться. Це були солодкі і радісні дні. Утім, зважаючи, що невдовзі треба було повертатися у Чернівці на спортивну базу і тренуватися до наступного сезону, до мінімуму згорнула свою домашнюю відпочинкову програму і попросилася на тренування у старшу группу ДЮСШ до Сергія Миколайовича Краснопольського. Він охоче погодився, за що дуже йому вдячна, принагідно додам, що за все, що він мене навчив як мій перший волейбольний наставник. А 10 липня вже відбула у Чернівці на спортивну базу Академія «Прометея». Що було далі, я переказала вище» .
…Наше спілкування відбувалося в п’ятницю, 1 вересня. Марічка насамперед розповіла, що новий навчальний рік як учениці 10 класу розпочався, як завше, з першого уроку. Не втримався від запитання, у якому режимі Марічка продовжуватиме навчання, адже вже 3 вересня на тривалий час їде тренуватися на спортивну базу команди Академія «Прометей», де разом з одноклубницями готуватиметься до волейбольного Чемпіонату у вищій лізі серед жінок.
«Авже ж, це певна проблема. У минулому навчальному році навчалася переважно дистанційно. А в цьому році навчатимуся в режимі екстернету», – повідомила Марічка.
Побажавши успішно закінчити 10- й клас, запитався у Марічки про її найближчі спортивні плани. «Насамперед, здобути золоті медалі у Чемпіонаті, а далі братися за завоюванння високих результатів у міжнародних турнірах» , – скромно відповіла Анна – Марія Гошилик, чинна чемпіонка України «Дитячої ліги». Зізнаюся, я заздалегідь передбачив таку відповідь. Відповідь справжньої «зірки».
Успіхів тобі, наша славна Марічко!
Іван БАСАРАБ