1 серпня 2020 року після важкої онкологічної хвороби у віці 42 роки помер наш славний земляк, активний учасник Революції Гідності, талановитий воїн і організатор Андрій Гергерт. А ще – постійний автор газети «Вісник Розділля». З ним було легко і приємно спілкуватися, обговорювати актуальні теми, готувати матеріали до друку. Друг Андрій, як і його командир Дмитро Ярош, розумів вагу друкованого слова і надважливу фунцію преси – і в мирний час, і в воєнне лихоліття. Без перебільшення – відхід Андрія Гергерта у вічність – непоправна втрата для українського воїнства нової генерації.
Андрія Гергерта («Червня») поховали на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.
У вінок пам’яті про легендарного комбата пропонуємо до уваги читачів відгуки побратимів, соратників та духовних осіб, висловлені невдовзі після передчасної смерті Андрія ГЕРГЕРТА
Отець Богдан МАНИШИН, єпископ-помічник Стрийської єпархії Української греко-католицької церкви:
«…Згадуючи життя воїна, Андрія, бачимо того, хто любить свою країну, хто дав згоду на смерть, але ішов вперед і бачив країну, повну добра, милосердя, любові. Він був чоловіком надзвичайно відкритим, комунікативним, повним дружби. Я особисто пригадую завжди усміхненим, завжди знаходив час і місце для всіх, просим про молитву за своїх хлопців, але потім телефонував і ніколи не забував подякувати.
Ми памְ’ятаємо його як такого, хто міг збудувати спільноту».
Дмитро ЯРОШ, командувач УДА:
«Ми втратили велику людину, людину державного рівня. Андрій був великий воїн, кавалер ордену Богдана Хмельницького III ступеня, а ще – син, батько, чоловік, брат…
З Андрієм ми пройшли дуже нелегкі часи. Він був, окрім того, що справжнім захисником батьківщини, ще великим-великим мрійником і один з небагатьох, хто вмів свої мрії втілювати в життя. Він стра-а-ашно вірив в перемогу України, був впевнений, що ми виживимо ворога з Донбасу і з українського Криму.
Для нас найголовніше – поклястися над його могилою, для себе, що ми заповіт Андрія і його мрію реалізуємо, що буде перемога, незважаючи, хто при владі. Українці – найсильніша нація, завжди говорив Андрій. Дуже важливо, щоб його дух, тепер уже на небі, допомагав нам, а ми в це вірили і реалізовували його мрію».
Передчасна смерть мого соратника і побратима Андрія Гергерта «Червня» навіяла декілька думок…
– Я готував Андрія як свого наступника у громадсько-політичній діяльності і вважав його одним із найперспективніших політико-державних діячів сучасної України. Але, людина планує, а Бог вирішує. Андрій пішов на Небо, а ми лишилися зі своїми проблемами.
– Ситуація в нашій Державі, за яку тисячі українців пролили свою кров, загрозлива і волає про ЗМІНИ.
– Боротьбу із зовнішніми та внутрішніми ворогами продовжувати нам – тим, хто живе.
– УДА далі проводить свою діяльність і буде розширювати її із фронту зовнішнього на фронт внутрішній. Іншого шляху немає, бо розуміємо, що перебуваємо в оточенні ворогів.
– Перемогти ворога можна тільки об’єднаними українськими силами!
Друзі та подруги, щиро дякую за вшанування світлової пам’яті Андрія!
Вічна пам’ять і слава Комбату Андрію Гергерту «Червню»!
Разом переможемо! Слава Україні!»
Андрій КОПИЧИН,(” Марадона”), бойовий побратим:
«Коли говориш про таку людину як Андрій, не треба нічого вигадувати. Це була надзвичайна людина – фонтан, вибух, енергія. Людина, яку зустрічаючи на шляху, неможливо забути: для когось занадто м’який, занадто жорсткий, занадто сумний чи веселий, але він нікого не залишив байдужим. За своє, на жаль, дуже коротке життя, горів як факел, щоб освітити правильний шлях. Для мене він був братом, з яким міг говорити на будь-яку тему, кому міг повністю відкрити душу. Останній його дзвінок до мене: «вибач, брате, що я рідко дзвоню». Спитав, як батальйон, як йдуть справи, просив вибачення, що не може допомагати, хоча кожне слово, відчувалося, давалося нелегко».
Микола ПШИК, побратим:
«Це велика втрата для всіх українців, він був завжди перший… У Андрія була золота мрія: посидіти на червоній площі з українським прапором, заспівати козацькі пісні… Ми віримо, що переможемо».
Надія БАСАРАБ, представник інформаційної служби батальойну “Аратта”:
«Учора Комбат зібрав нас востаннє…
Останній рік для України і, зокрема, для 8-го батальйону УДА «Аратта» був надважким. Ми втратили серце – Тетяну Черкашину, а вчора – Комбата, геніального стратега, організатора та генератора думки і дії.
Націоналісти з цілої України мовчазною, чорною ходою провели Друга Червня у Засвіти.
Андрійко мав здатність запалити, підняти дух, Він був батьком для нас, таких різних, з різних підрозділів, батальйонів, з різними історіями, але в кожного в серці любов, тривога і жадання боротьби за Україну. Він робив нашу націю однією сильною і непереможною сім’єю. Він був геніальним командиром, який з першої розмови бачив здібності, завдання і місію кожного – і вмів запалити дух і переконати, що кожен і всі потрібні та можемо здобути Перемогу. Комбат, який усіх нас вмів возз’єднати в єдиний потужний організм, відійшов у Господній Батальйон.
Небесне воїнство обирає найкращих. З цим неможливо змиритись. У Комбата залишилось четверо діточок, у Тані – троє… Співпереживаємо втраті родини Комбата Червня, вклоняємось матері і дружині пана Андрія, поділяємо біль та горе рідних.
Від кожного з нас зараз залежить все! З пам’яттю і вдячністю про Комбата вчімось і продовжуймо бути тією сім’єю і тією силою, яка здобуде справжню безкомпромісну Свободу. А ім’я Червня ми впишемо золотими літерами в історію, яка закінчиться нашою перемогою над нещадним підлим ворогом.
Дякуємо, що був з нами, Друже Червень! Вічна Пам’ять!».
«Вісник Розділля», №28 від 7 серпня 2020 року
