Коли сьогодні читав цей блог Олени БІЛЕЦЬКОЇ у інтернет – виданні “Цензор.НЕТ”, то, окрім душевного захвату від світлих особистостей авторки та її Лицаря – Супервоїна, мимоволі пригадалося пронизливе спостереження прикмети часу земного буття Еріха Марії Ремарка, закарбоване письменником у афоризмі “У темні часи добре видно світлих людей”….
Моє серце вирвали… я кричала,, не вірила, не віддавала його, боролася з реальністью.. та це нічого не змінило.. Ти загинув Коханий Героєм, в бою з росіянами. О 5-тій годині ранку 9-того травня.
Я не могла повірити, як така чудова Суперлюдина може загинути? Діставай будь ласочка одне із своїх 9-ти життів.. вставай….А як твій розслаблений танець під східну музику з стаканом рому? Як твій чудовий борщ? Як твоя неймовірна любов до всього живого, до тваринок, людей і рослинок? Як твої розумні плани про те, якою має бути сучасна освіта для художників? А як твої задумки проілюструвати скандинавську міфологію? Як майстерне копитце, яке ти хвацько формував мачете, щоб розпалити найкрутіший вогник?.. А як відсилки до фільмів “Апокаліпсис сьогодні” та “Пропалої грамоти”? Як твої енциклопедичні знання про все на світі? Як це все? Воно не може зникнути.. Ти не можеш загинути.. Я досі відмовляюся вірити.. я продовжую писати тобі всі свої думки…я досі кидаюся до телефону із слабкою надією, що побачу твій зелений кружечок в месенджері…
Ти пішов добровольцем… навіть і мови не було відлиняти.. хоча твоїх документів не було в військоматі, вони їх загубили.. Ти міг би не йти.. але ти не міг,..не міг стояти осторонь, коли на твій дім напали.. не міг закривати очі коли вбивають і нищать.. Спокійно зібрався, показав де приховав для мене смачинки, якщо геть прикрутить і пішов…
І так,.. ти став Супервоїном.. ходив сам на позиції.. Проводив по найнебезпечним місцям військових, смаляв по ворогу, витягав поранених побратимів з поля бою, та добре заливав лою за комір росіянам. Звільняв наші міста… Варив смачні борщі взводу, вислуховував бідоньки, заступався. У вільні секундочки фотографував квіти і мох, через що твої побратими спочатку сторонилися тебе.. бо ще ж дивний такий.. та й довге волосся в хвіст збирає.. Писав оповідки, опікувався приблудними тваринками…
Я відчуваю дику лють, за те, що росіяни знищили таку яскраву і щедру душею особистість, такого полумʼяного Кальцифера.
Відільються вам наші сьози в трикраті…. істоти чортові..нелюди прокляті…
Кохаю тебе безмежно рідний. Вклоняюся твоїй звитязі і жертві своїм життям. Дякую за те, що жива. Вдячна за те, що боронив нас, боронив Україну. Ти мій Герой коханий! Не вірю, що тебе нема.. 
О
Олена БІЛЕЦЬКА, джерело: https://censor.net/ua/b3418027
