Його немає…В скронях сивина…
І шрами, мов дороги України
до волі й мирного життя,
крізь ворогом збудовані нам стіни.
Побите тіло, лиш нескорена душа.
Ви знаєте, про що він мріяв?
Як знову візьме в руки палаша,
Й на полі бою прапор змайоріє!
Той стяг, якому вірний до кінця.
І та присяга, що давав народу.
І сурми слави янгола – співця,
Свобода – то найбільша нагорода.
Його немає…В скронях сивина…
І руки знову тягнуться до зброї…
І трохи є тут кожного вина,
Що він за нас. Упав. На полі бою…
Сергій БРАТЧУК
