Львівська обласна організація Національної спілки художників України із сумом повідомила, що 25 грудня відійшов у засвіти Заслужений художник України Богдан Олійник.
Богдан Олійник народився 14 березня 1944 р.в с.Станківцях на Львівщині. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1970 р.).
1970–2016 – викладав рисунок у Технологічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка». З 1988 р. член Національної спілки художників України. 2-а премія Міжнародної мистецької виставки «Високий замок» (Львів, 2005).У 2008 р. отримав звання Заслуженого художника України.
Олійник – вишуканий колорист у пейзажах та натюрмортах, глибоко філософський у жанрових композиціях, психологічний у портреті. З гуманістичних позицій відтворює багатоманіття людського життя й довкілля.
Живописець. Основні твори – «На нижньому щаблі» (2002), «Світло в спину» (2002), «Без Мойсея» (2004), «Діти кликали маму» (2006), «Бабине літо» (2007), «В одному човні» (2009).
Мав персональні виставки: у Львові – 1986–88, 1996, 2004, 2006, 2020, м. Нови Сад (Сербія, 2001), с. Піддністряни (2005), Жидачеві (2019). Деякі роботи зберігаються у Львівській галереї мистецтв, Львівському палаці мистецтв, Музеї Воєводини м. Нови Сад.
Ще з молодих років художник залишав за собою право глибокого осмислення навколишньої дійсності, вже тоді вносячи у свою творчість філософські та соціальні аспекти.
У зрілому віці ці глибинні і загально людські цінності в передачі нашого соціуму і оточуючої нас природи розвинулись і отримали неперехідне творче звучання. Його картини налаштовують до роздумів над нашим буттям та милують око теплом передачі образів простих людей та чарівних пейзажів, які ми не завжди помічаємо.
У Музеї мистецтва та історії Жидачівської землі Національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького у 2019 р. проходила виставка живопису заслуженого художника України Богдана Олійника «Від витоків до сьогодення».
Велика експозиція, що вмістила понад вісімдесят картин живописця, який народився у Станківцях, присвячена була 75-річчю від дня народження митця.
На урочисте відкриття з’їхалися до Жидачева друзі-художники, рідні майстра. В очах ювіляра забриніли сльози, коли слово взяла класний керівник Піддністрянської середньої школи Зеновія Хомин, яка у 50-ті роки минулого століття вчила майбутнього художника.
— Мене призначили класним керівником у 7-Б клас, — пригадала колишня вчителька української мови та літератури Зеновія Степанівна. — Богдан Олійник вирізнявся серед інших учнів, бо був чемним і розумним. А ще скромним і усміхненим. Те, що Богдан любить і вміє малювати, я побачила відразу. Побачив це і тодішній директор школи пан Калинець. Саме він познайомив Богдана з митцями Сколоздрою і Патиком. Я була безмежно щаслива, що наш Богданчик, простий хлопець з бідної селянської родини зі села Станківців, став студентом Інституту прикладного і декоративного мистецтва у Львові. Богдан не загордився, і щоразу, коли приїжджав додому, приходив до мене у гості. Розповідав про навчання, про свої нові роботи, розпитував, які новини у школі. У моїй хаті на почесному місці висить картина, яку мені подарував мій учень і знаний художник Богдан Олійник.
Усі полотна — це не просто відтворена краса України, яку він безмежно любить, у кожне полотно закладено філософський зміст. От, наприклад, робота «Чужими дорогами». Богдан показав, що ми не маємо своєї дороги, нам вказують, якою дорогою маємо йти і з ким ми маємо йти. Або «Нога в ногу не крокувати». Пригадайте, ще за совєтів нас вчили, що маємо йти в ногу однією шеренгою вперед до комунізму. Ще колись мистецтвознавець Володимир Овсійчук казав: «Є у Львові два художники. Один філософ, а другий соціальний». Філософом він називав Олійника. Богдан — це художник, який вносить глибоку думку у життя.
