Цими днями, проїжджаючи Станківцями, серце стискається від жалю…Згадується моя остання тепла зустріч із вже покійним нашим Героєм, захисником Андрієм Мельничуком.Тоді наша розмова пройшла легко , по-материнськи, бо й справді є що згадати про ті недалекі роки, коли Андрій був учнем Новороздільського професійного ліцею будівництва та побуту .З пам’яті повертаються спогади, в яких бачу зосереджене обличчя скромного і ввічливого учня…погляд якого навіки погас у жорстокому часі війни.
І сьогодні Андрій Мельничук, вже на жаль, перебуває у рядах небесного війська…Безжальна війна забирає наших захисників, молодих і добрих дітей, руйнує людські долі та мрії.Тож нехай глибока вдячність і шана буде розрадою для рідних і близьких нашого воїна Андрія.Царство небесне і вічна слава Герою. Нехай пам’ять про Андрія Мельничука буде вічною, Герої не вмирають.Слава Україні!
Іванна ІВАНЦІВ
