Хоча багато хто починає, складається таке враження, про це забувати. Так, життя триває – і ми повинні жити, працювати, відпочивати і навіть подекуди веселитися, бо ж заради цього і воюють українці.
Але ні на мить не забувати, як складно їм там, на передовій, як боляче прощатися навіки із захисниками – мамам, батькам, дружинам, дітям, родині, друзям і знайомим та й всім українцям із загиблими…
Тому й дуже боляче вкотре чути розповіді про негідну поведінку українців. Приміром, у ніч з суботи на неділю, з 18 на 19 червня, на озері Підкова у Тужанівцях рибалила компанія. Все б нічого, але ж – комендантський час, гучна музика і потужне світло прожекторів – хіба таке годиться, коли у той час, можливо, хтось стікав кров’ю чи робив останній подих під ворожими градами? Четверо чоловіків (як виявилося, двоє з них з Нового Роздолу) зневажливо відповідали представникам місцевої самооборони і навіть поліції, яких викликали, бо ж хамили, не показували документи і навіть погрожували… Повістки вручили всім. Але чи зрозуміють вони важливість періоду, складність і загрозу рідній державі, самопожертву наших Воїнів?
Знову ж таки, недільний вечір 19 червня, центр Нового Роздолу, де полюбляють засідати молодіжні компанії. Але ж не після 23 години! Комендантську годину ніхто не відміняв!!! Треба враховувати реалії воєнного стану і почуття людей, котрі все віддають за Перемогу України! Вручили три повістки.
І як наочний приклад, у Новому Роздолі на площі біля пам’ятника Тарасові Шевченку виставили автомобіль звідти, з війни. У перші дні війни новорозділець, учасник АТО, подався на фронт на власному авто. От що з нього залишилося після боїв та обстрілів градами…. От десь так і “розбиті” серця тих, хто віддає найдорожче – своє життя, життя рідних…
Сьогодні у Львові хоронять уродженця Нового роздолу – 18-річного Максима Василишина. А ще у громаді двоє (наразі офіційно підтверджено) у російському полоні, кілька людей – безвісти зниклих: хто уже кілька місяців чи тижнів, а кому лише вчора привезли офіційний документ, що ваш син – безвісти зниклий.
Війна триває! Вона поряд! Щодня – у постійних новинах з фронту, у сльозах матерів та втратах друзів, у молитвах та постійних “донатах”, у нашій потужній енергетичній підтримці та незламній вірі – Перемога за нами!
