Розмова з міським головою Яриною ЯЦЕНКО напередодні дня народження міста була абсолютно не святковою, радше – робочою зустріччю у віднайдений час для спілкування: після робочого дня, коли опустіли коридори міської ради і коли зазвичай міський голова, заступники збираються з думками і планами на день наступний.
Останньої неділі травня, 29 числа 2022-го, Новому Роздолу виповниться 69. День міста, день традиційних святкувань і веселощів. Але не цьогоріч. Можливо, тому, що календар «застиг» на одній чорній даті – 24 лютого… Тож з цього і починаємо розмову.
- Чим живе Новий Розділ і загалом Новороздільська громада з 24 лютого?
- Як і вся Україна, максимальним внеском кожного у наближення Перемоги, сподіваннями на мир та закінчення цієї чорної сторінки історії.
Тож День міста традиційно ми не святкуємо і урочистих офіційних заходів робити не будемо, бо війна.
Але…
Нещодавно ми розпочали своєрідний марафон «Борцям за волю» – з благодійного концерту 20 травня, на якому зібрали понад 108 тисяч гривень на авто для 103-ї окремої бригади тероборони.
Далі – рибальський турнір, міське пошанування біля пам’ятника «Борцям за волю України» на День Героїв і товариський футбольний матч у неділю, 22 травня, де продовжили збір коштів. На автомобіль нам, в принципі, вже коштів достатньо, але ж авто слід завантажити необхідною допомогою. Новий Розділ, взагалі, неймовірний, що зумів так швидко зібрати так суму.
Цієї неділі, 29 травня, будемо продовжувати добру справу – на стадіоні відбудеться спортивне свято, яке проведуть усі спортивні організації міста, представлятимуть різні види спорту у показових виступах, також 5 команд змагатимуться в естафетах. Адже є потреба проведення таких заходів саме для молоді і дітей, які обмежені у спілкуванні через он-лайн навчання і які потребують руху, співпраці та активної дії. Опісля, о 17 год. – черговий футбольний товариський матч.
Ще через тиждень, попередньо 5 червня, до Дня захисту дітей заплановано захід біля «Сільпо», з конкурсами, іграми та активностями для дітей міста. Підтвердженням правильно обраного напряму є ініціатива керівництва ДМЗ «Карпати», яке запропонувало провести (орієнтовно в суботу, 4 червня) спортивний футбольний турнір для підлітків.
Наша громада активно волонтерить з перших днів війни: працює Новороздільський волонтерський центр у МБК «Молодість». Ми прийняли понад 3000 внутрішньо переміщених осіб, звісно, частина з них повертається додому, частина їде далі, за кордон.
Крім того, допомогу надаємо ми, допомогу надають і нам доброчинці. Приміром, УЗД-апарат, який так потрібен лікарні, працює наразі у тестовому режимі. Чеська гуманітарна організація «Людина в біді» надала малі холодильники, ковдри, постіль. Агентство USAID – посуд та постіль. Також отримали автомобіль швидкої допомоги. Працюємо над організацією ще однієї бригади швидкої допомоги, що дасть можливість кращого обслуговування мешканців нашої громади.
Представники програми розвитку ООН (ПРООН) кілька разів приїжджали до нашого міста, з ними ведемо переговори щодо ремонту гуртожитків навчальних закладів міста.
- Питання міської господарки таки є у пріоритеті. Минулоріч, пригадую, вдалося зреалізувати понад 50 проєктів, що суттєво змінило і зовнішній вигляд нашого міста. Були плани і на рік поточний. Але – війна. Які проєкти вдалося завершити? Які очікують свого часу? Це стосується насамперед, звісно, міського майдану, який гнітить своїм виглядом.
-На жаль, цього року ніяких конкурсів так і не відбулося. Хоча, один ми все таки маємо – міжнародний проєкт «Зелена хвиля», який впроваджують лише чотири громади в Україні. По ньому передбачено інвентаризація дерев у парку палацу Лянцкоронського у селищі Розділ. Організація надасть нам інструмент, яким ми зможемо визначити вік дерев, екологи покажуть, де цінні породи, де ростуть дерева ще часів графа, з волонтерською допомогою плануємо почистити парк, зробити інвентаризацію, та й загалом окреслити його майбуття, змогу говорити про облагородження, реконструкцію і відновлення величі старовинного парку.
Наразі вдалося завершити лише один проєкт – облагородження площі біля пам’ятника «Борцям за волю України», і то частково – лише виклали бруківку. За ці роботи, до речі, не розрахувалися, підприємець зробив за власний кошт. А проєктом ще передбачено нові лавочки, освітлення, озеленення навколо пам‘ятника.
А площа? Є проєкт, є підрядник для виконання робіт, є кошти на нього, але, на жаль, у звֹ’язку з оголошеним воєнним станом, у державі заборонено проводити будь-які капітальні видатки. І це стосується всіх проєктів. Тож ми не можемо зараз «робити» площу.
Наразі можемо собі дозволити лише поточний ремонт міських доріг. Після погодження з Львівською обласною адміністрацією, така зараз процедура. У список ми включили поточний «ямковий» ремонт центральних вулиць міста і сіл, хотіли зробити повний ремонт вулиці Шашкевича із облаштуванням водовідведення, але законодавство стверджує: поточний ремонт – це не більше 40% полотна, хоч кошти і маємо. Тож по вул. Шашкевича лагодитимемо найгірші ділянки.
Натомість проводять ремонт дороги державного значення – від «кільця» в Березині до Нового Роздолу, також поточний лише. - Зараз масово розпочали ліквідовувати пам’ятники з радянською символікою. У Новому Роздолі – обеліск пілотам і пам’ятна стела біля колись «вічного вогню», та поховання радянських солдатів у центрі селища Розділ – яка їх очікує доля?
- Поки що розпочали громадське обговорення, попередньо уже мали розмову з депутатами, виконкомом, Громадською радою. Кінцево вирішувати буде громада.
Я лишень озвучу своє бачення. Обеліск слави радянським пілотам, моя особиста думка, не несе історичної цінності, не має ніякого змістовного навантаження, не є окрасою міста, тож його можна знести. Поряд – стела пам’яті з прізвищами радянським воїнам: одні кажуть, там є поховання, інші – не має.
Офіційних документів не знайшли, тож звернемося до спеціальної організації, яка займається питаннями воєнних поховань. Натомість, вважаю, на цьому місці можна встановити пам’ятник жертвам нацизму і комунізму, бо історію не зміниш, Друга світова війна була, люди гинули і віддати їм належну пам’ять – обов’язок нащадків.
Щодо поховання у смт. Розділ, зізнаюся, для мене це було відкриттям, про яке дізналася, коли стала міським головою. Там є радянська символіка, яку однозначно треба забрати, а про радянську звичку хоронити на площах забути назавжди. Вважаю, прах воїнів слід перенести на селищний цвинтар. Так, є спеціальна процедура, непроста і недешева, але це потрібно зробити.
Справа в іншому, у селищі кладовище переповнене, ще попередня влада виділила ділянку під новий цвинтар, там (при в’їзді до смт. Розділ з Нового Роздолу, перед тепличним господарством) уже вирізали дерева, визначилися з місцерозташуванням центрального хреста, але треба ще зробити благоустрій території.
Втім, кінцеве рішення – за громадою. Тож долучайтеся до обговорення.
- Фінансові питання у час війни дуже важливі. Як наповнюється бюджет, чи проходять головні платежі, де зуміли зекономити?
- Міський бюджет, за 4 поточні місяці, виконано на 100 відсотків. Хоча за березень було лише 74%. Коли підприємства призупинили роботу.
Проте такий гарний показник не означає, що у нас немає проблем. Як ми уже згадували, ми не маємо права фінансувати капітальні видатки, а отже, і завершити розпочаті ремонтні роботи.
Освітянської субвенції нам бракувало, в загальному, близько 14 млн гривень. Але завдяки прийнятим заходам економії все владналося. Насправді вдячна освітянам, які з розумінням віднеслися до ситуації і самі запропонували заходи економії: зменшили відсоток надбавки за престижність, не проводили замін (особливо у дитячих садочках), за свій рахунок брали відпустки тощо. Втім, наприкінці року побачимо результат, сподіваємося, справимося без боргів.
Працівники культури перевелися на 0,75 ставки, розуміючи, що маємо досить важкі часи. Сподіваємося, так довго не буде.
Найгірша ж історія з медициною. Насамперед слід розуміти, міська рада не виплачує зарплату медикам, це обов’язок НСЗУ. Але у нашій лікарні дотримуються нових встановлених з початку року виплат медикам (20 тис лікарям і 12,5 – медсестрам), а НСЗУ усім лікарням прорахував бюджет на рівні минулорічного, і стільки ж коштів виплачують, не врахувавши підняття зарплат. От міській лікарні і бракує 1 млн 800 тис грн щомісяця. За рік лікарня недоотримує близько 20 млн грн. Т.зв. «пакети кадрової підтримки» не підписані з медичними закладами. Звідси і затримка по зарплаті на «вторинці». Коли працівники телефонують на «гарячу лінію», НСЗУ запевняє, що всі зобовְ’язання виконали, але ж підняття зарплат не враховано. 20 млн грн – непідйомна сума для міського бюджету. Та й механізму виплати медикам цих коштів немає. Для вирішення питання створено робочу групу. Працюємо, обговорюємо різні варіанти, щоб і видатки оптимізувати, і не погіршити якість надаваних медичних послуг. Один з виходів, хоч і складний та непопулярний – оптимізація кадрів, шлях, яким пішли усі сусідські громади: і у лікарнях Миколаєва, Жидачева, Ходорова провели скорочення ще минулоріч.
У нашій громаді також проводиться релокація підприємств зі Сходу. Є швейне підприємство, яке уже працює і набирає ще швей. Одна фармацевтична компанія розмістила у нас свої логістичні склади. Є багато у місті айтішників, які працюють «з дому». А це все – робочі місця і наповнення міського бюджету. - Наступний день народження Нового Роздолу буде ювілейним – 70. Чи думали вже про ювілей? Про подарунки місту? Чи таки не на часі?
- Ми мали багато планів, маємо напрацювання і загалом розуміємо, чого хочемо, хоча, як ви кажете, не час планувати. Говорили і про музей міста, почали знімати фільм про Новий Розділ… Хоча обіцяти не можу, бо живемо в такому світі, який міняється чи не кожні п’ять хвилин. Говорити про плани не хочу, не можу і, головне, не люблю говорити про те, що стовідсотково не знаю, чи зроблено, я люблю говорити про те, що вже зроблено.
- На кінець, Ярино Володимирівно, кілька слів таки святкових: що для Вас значить рідне місто?
- Почну з того, що я сьогодні була на присязі «Аратти», яка організувалася в добровольче формування тероборони і її воїни складали присягу на вірність Україні.
І знаєте, була горда – за Новий Розділ. Бо «Аратта» – це ж насамперед Новий Розділ: і її створення, і її керівництво, і багато воїнів – новороздільці. Вітав їх Владика Богдан Манишин – теж новорозділець.
Ми коли робили стратегію розвитку міста, громади, то головну місію визначили так: громада, де хочеться жити. Це і про фізичне життя (дороги, інфраструктура і т.п.), і про наше сприйняття рідного міста. Новий Розділ має зрозуміти – ми варті більшого. Ми після Стрия друга найбільша громада в районі. Ми виросли. Ось і останній благодійний концерт, коли чимало сумнівалися, мовляв, ми маленьке, бідне місто, але ж зуміли, назбирали достатньо коштів. А скільки відомих вихідців є з Нового Роздолу, потужних особистостей! Треба вміти це оцінити.
Мрію, щоб у наших головах помінялося самовідчуття, щоб гордо звучало «Ми з Нового Роздолу», щоб ми мали свідомість сталої самодостатньої громади, без комплексу меншовартості, щоб гордилися і тішилися своїм містом, своєю громадою. Сильні хочуть співпрацювати з сильними.
При одному з нещодавніх візитів представник Туреччини кілька разів наголосив, яке у нас чисте місто, а ми цього не бачимо і не оцінюємо, не маємо порівнянь і не маємо гордості, що ми найкращі. Проста істина: по-іншому слід дивитися та приймати наше життя, наш рідний дім, то і життя буде інше, краще. - Нехай здійсняться усі Ваші і наші мрії та сподівання щодо майбутнього Нового Роздолу. І Вас вітаємо з днем народження рідного міста.
