26 квітня 2022 року. Надлюдський героїзм захисників Маріуполя, який викликає лють ворогів і захоплення людства, додасть до відомих патріотичних вітань “Слава Україні!– Героям Слава!”, “Слава нації – смерть ворогам!”, “Україна понад усе!” нове, овіяне славою і подвигом оборонців Міста Марії, – “Азов – СТАЛЬ!”.
Про це у публікації журналістки Віолетти КІРТОКИ, надрукованій у розділі “Блоги” інтернет – видання “Цензор.НЕТ” : https://censor.net/ua/b3336903
Неможливо уявити, як продовжують жити під розбомбленим Маріуполем декілька сотень мешканців міста. “Діти тремтять від російської федерації”, – на Великдень говорить жінка бійцю полку “Азов”, який приніс дітям трохи їжі. Поруч із військовими останні декілька тижнів живуть родини військових, співробітників заводу, мішканці міста, які знайшли прихисток саме в бункері великого потужного заводу.
А саме “терористи”, яких боявся весь світ, яких забороняли у всіх соціальних мережах, зараз показують приклад людяності і гуманізму, мужності і захисту. Вони піклуються про цивільних. Вже який день готові поступитися власними життями та інтересами, аби жінок з дітьми доправили в безпечне місце з бункеру заводу “Азовсталь”. Бійці, яких вважали страшними “нациками”, годують дітей, відриваючи від себе залишки їжі та води.
“Не знаю, як далі жити з цим. Поки не знаю. Пробачте всіх нас. Тих, хто виїхав і залишив вас там. Знаю лише, що свого сина я виховуватиму не на своїх, а на ваших прикладах. Ваші портрети будуть в наших домах і в школах наших дітей. Ви – найкращі з тих, із ким я мав честь бути знайомим”, – так написав у фейсбуці маріупольчанин. Впевнена, що його слова підтримують тисячі інших чоловіків, які безсило спостерігають за тим, що відбувається в окупованому Маріуполі, де залишився крихітний острівець України.
І зараз захисники міста, які продовжують в цих нестерпних умовах все ж давати відсіч росіянам, і в першу чергу думають про те, як врятувати цивільних. А ситуація кожного дня стає все більш страшною.
” Ми не знаємо, чим завтра будемо годувати наших дітей”, – каже одна з мам, яка знаходиться в бункері заводу “Азовсталь”.
І те, що це так і є, підтверджує Михайло Вершинін, очільник патрульної поліції Маріуполя, який також знаходиться на території заводу “Азовсталь”.
– Ніхто не скаже, скільки у нас залишається води та їжі, – говорить Михайло. – Але військові, які продовжують оборонятися, а це бійці полку “Азов”, морські піхотинці, патрульні поліцейські, діляться тим, що мають з цивільними. Забирають у себе і віддають жінкам та дітям.
Хоча росіяни кажуть про те, що завод більше не штурмують, вони, як завжди, брешуть.
-Ситуація на зараз така: в небі постійно висить декілька пташок, бомбові удари наносяться по замовленню майже постійно, обстрілюється вся територія заводу, – говорить Михайло. – Також ворог постійно намагається штурмувати завод. Днями працювали, скоріш за все специ, якісь підготовані пєрци, але були відкинуті. Також по нас постійно працює корабельна артилерія. Але то таке… Як “добрий ранок”. Системи РСЗВ стоять на кораблях і відпрацьовують по території заводу. Зараз наче два корабля знаходяться на дистанції біля 12 кілометрів. І постійно луплять по координатах.
На Великдень Михайло зазначив: “До речі, чекаємо десяток ТУшок, які знову будуть нас атакувати. Це страшенно бісить. Нагадує другу світову, коли росіяни заходили на “лапотніках” і починали скидувати одну за одною бомби”.
Вже вся країна знає в обличчя і Михайла, і заступника командира полку “Азов” Калину, і самого командира Редиса, чиї слова: “Наказую кожному бійцю полку “Азов” битися до останнього”, пронизують до кісток. Бо зрозуміло, що вони будуть так діяти.
Але так хочеться, щоб вони всі вижили, і ми мали змогу обійняти цих неймовірних Героїв. І щоб до вітань “Слава Україні – Героям Слава. Слава нації – смерть ворогам. Україна понад усе” додався ще один рядок: “Азов – СТАЛЬ”. Бо так і є.
Віолетта КІРТОКА
