16.5 C
Lviv
29.03.2024
Новороздільська ОТГ

Там, де звучить рідна мова, живе український народ…

Сьогодні, 21 лютого, в Україні відзначають День рідної мови. Це величне свято, адже людська спільнота лише тоді може називатися народом, коли в неї з’являється самобутній засіб спілкування – національна мова. У ній народ закодовує свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Недаремно наші недоброзичливі сусіди прагнули й прагнуть знищити її. Зникла мова – зник народ. Поетеса Ліна Костенко писала, що нації вмирають не від інфарктів. Спочатку в них знищують мову.

Українська мова має дуже давню складну й трагічну історію. Вона була небажаною для поневолювачів. Наприклад, російський цар Олексій Михайлович ще понад триста років тому вимагав, щоб українські книги “и их слагатели, також печатники или друкари смертью казнени  и книги собрав сожжени били”.

 Згадуємо Валуєвський циркуляр 1863 року, Емський указ 1876 року, які забороняли ввозити в імперію книги українською мовою, ставити вистави, друкувати ноти. Усе  19-20 століття російські правителі проводили цілеспрямовану  політику на знищення української мови: заборона навчання рідною мовою у школах, наводнення  територій російськомовним населенням, презирливе ставлення до української мови, вважаючи її мовою села, наріччям, зіпсутим польською та російською мовами. Право українців користуватися рідною мовою обстоювали прогресивні письменники, громадські діячі. Саме завдяки їм українці, зазнаючи найжахливіших духовних утрат, зуміли зберегти рідне слово.

Лише в 1989 році (і це майже за двохтисячолітнє її існування) українська мова набула статусу державної. Він закріплений у 10 статті Конституцією України, ухваленої 1996 року. Ще в 2001 році, коли наші недруги активно обговорювали питання двомовності, 80 відсотків громадян визнали українську мову рідною, а отже, такою, що має бути державною.

Утім, на жаль, ми й досі не навчилися відстоювати свою самодостатність, а тому дозволяємо політикам, які не знають і не хочуть знати рідної мови, вважати її неповноцінною, неперспективною. Цим людям хочу нагадати, що ще в 19 столітті академік Петербурзької Академії наук О. О. Шахматов у своїх працях про походження української мови та міграції носія мови – народу довів, що українська мова розвивалася самостійно на основі своїх внутрішніх закономірностей, відмінного фонетичного алгоритму. Виходячи з мовної належності, О. О. Шахматов стверджував, що етнічними українськими землями слід вважати території від Галичини (польської частини Підляшшя) до Слобідської України, до якої відніс Білгородську, Курську, частину Воронезької та Брянської  сучасних областей. Він у своїх працях довів: шукати в 10-11 століттях біля Дніпра великоросів (як це вони твердять) марна справа, бо це народність походження нового.

За твердженням польського філолога Л. Гурського, українська мова серед слов’янських мов найбільш древня. Вчені Європи офіційно визнали мову наших прапрапредків пелагів з Аратти найдревнішою. Для прикладу приведу декілька слів з пелазго-українського словника: домус-дім, двар-двері, жупанос-жупан, єні-вони, пулу-поле, гуре – гора, ліб – хліб, дівіана-дівчина, сестра – сестра, ката – хата, гаразд-гаразд, пан-пан…

Мова дається одвіку й довіку, це спадковість не лише в межах роду, а й цілого народу. «Мова від Бога», – писав відомий мовознавець О. Потебня. Українська мова – це святі скрижалі нашої нації, тому її слід берегти як зіницю ока. Ось що писав про українську мову поет, перекладач, творець українського правопису, палкий захисник її прав Пантелеймон Куліш, звертаючись до українців:

Єдиний скарб у тебе – рідна мова,

Заклятий для сусіднього хижацтва,

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

Наш народ імперські ідеологи намагаються подати як відгалуження російської нації. Це неправда. Слово “Україна” набагато старше самої Росії. Коли це слово вже писалося у давніх документах як назва нашої держави, то ще не існувало не тільки Росії але й бодай маленького Московського князівства. Назву “Україна” дали нашій землі наші предки нашої мовою. Що означає це слово? Мовознавці твердять, що в буквальному значенні – “земля, виділена для нас із загалу, відокремлена (відкраяна) від решти, коротше – “наша власна земля”, а не окраїна чиїсь держави.

Третє десятиліття минуло, як наш народ почав будувати свою державу. Нелегкий наш шлях. Бо даються взнаки й сьогодні наслідки тотального наступу на українство радянською імперією в 30-ті роки 20 століття, коли фізично нищилися діячі науки й культури, мільйони селян розкуркулено й заслано до Сибіру, вимерлі під час голодомору села заселяються переселенцями з Росії, в містах русифікуються поголовно українські школи. Як наслідок – тисячі зденаціоналізованих громадян. І сьогодні Росія проводить постійну інформаційну війну, в першу чергу спрямовану на викорінення української мови, замовчуючи той факт, що в 1906 році українську мову офіційно визнає Російська Академія наук. Будьмо пильні! Історія свідчить про те, що ті народи створили свої держави, які протиставили загарбникам свої духовні надбання – мову, традиції, звичаї.

Ми, сучасні громадяни України, хочемо бути освіченими, багатомовними, прагнемо, щоб про нас знав світ. Для цього маємо не тільки знати правдиву історію русифікації України, звільнитися від комплексу меншовартісності, яке русифікатори виховували в нас століттями, а в першу чергу засвітитися любов’ю до рідної мови – найважливішого скарбу нашого народу, невмирущого оберега нашої душі.

Пам’ятаймо слова поета В. Сосюри, сина Донецької землі:

…Там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Олександра ТУРЧИН

Схожі повідомлення

Новий Розділ – Хомутов (Чехія): взаємовигідна співпраця між містами набирає обертів

admin3

Семикласники ЗЗСО №2 відвідали міський відділ поліцейської діяльності. Інспектор Мар’яна ЛЯХ поінформувала школярів як безпечно провести літо та про інші важливі речі

admin3

Облік негативних ПЛР-тестів у Новороздільській лікарні: статистика все більш позитивна

admin2

Мої любі діти! Я не прощаюся з вами, бо ви в моєму серці НАЗАВЖДИ!

admin3

Стратегічне планування – важливо!

admin2

Тетяна ШИМАНСЬКА: «По суті, прийнято необхідні рішення, аби невдовзі відправити знайдене немовля у Будинок дитини. А також про ім’я дівчинки та інше, важливе»

admin3

Залишити коментар