Як багато складено віршів про матерів! І, мабуть, в кожної сім’ї є найбільш уподобаний вірш про неню, “свій”, який передається дітям та онукам.
У далеких 30-х роках минулого століття вірш “Мамо, мамо, мамо, ма.. .” у батьківську оселю принесла із сільського садочка у с. Голешів, що на Жидачівщині, моя ненька, на той час 5-річне допитливе і ясне дівчисько. І коли матуся, затинаючись від хвилювання, продекламувала прості і глибокі куплети, то досі невідомий вірш так усім сподобався, що невдовзі його напам”ять промовляли усі – і батьки, і дідусь -“американ”, і старший на 2 роки від матусі брат Олекса.
Через декілька годин, 27 січня, моїй із сестрою Данусею матусі Анастасії (для діток і онуків – бабусі, прабабусі, а для дружини – добрій свекрусі) виповниться 88 років. У ці дні вона немічна до безсилля, можливо, заразилася від мене ковідом. Ми усі молимося за її здоров”я. А з нагоди Дня народження вітаємо нашу дорогу матусю найулюбленішим у нашій сім”ї та родині віршем “Мамо, мамо, мамо, ма…”, якого її навчила незвичайна вчителька у першому українському дитячому садочку.
Слід підкреслити, це був унікальний дошкільний український заклад в умовах полонізації населення Галичини окупаційною владою відродженої після понад столітнього поневолення Австрією та Росією Речі Посполитої, а до його створення, окрім сільських активістів, особисто долучився насамперед уродженець с. Голешів, видатний український патріот, журналіст та видавець Андрій Луців (1913-1986рр.), який доводився моєму дідусеві Миколі Комарницькому двоюрідним братом.
Докладнішу історію про те, коли і за яких обставин у с. Голешів було засновано перший сільський дитячий садочок, та про те, як цей вірш став знаменитим у нашій родині (утім, і у інших родинах та сім”ях), див. нижче..
МАМО, МАМО, МАМО, МА…
Мамо, мамо, мамо, ма…
Чи писати, чи мовляти,
Слова кращого нема.
Чи сюди, чи туди,
Чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чи штанята –
Все до мами – не до тата.
Посварить, покричить,
Поцілує та й…мовчить.
А як трошки, часом,
по штанятах вдарить пасом,
То й не дуже це болить.
Заталяпав чоботята,
Щоб сховатися від тата,
Та й до мами прибіжить.
Мамо, на, мамо, дай,
Бо ти мама на то, знай!
Той щасливий, той живе,
В кого матір рідна є.
Той біди вже не зазнає,
Бо про нього матір дбає,
З всього світа ся сміє!
Перший сільський дитячий садочок у с. Голешів
(із спогадів моєї матері – Анастасії БАСАРАБ)
Навесні в другій половині 30-х років Андрій Луців ще з одним товаришем зі Львова привезли у село молоду дівчину, Марію Криву (за чутками, уродженку села Старий Острів), яку за націоналістичну діяльність розшукувала польська поліція. Поселили її квартирувати в будинку Дмитра Кухарського. Члени ОУН вирішили організувати у Голешеві дитячий садочок, щоб Марія Крива виховувала дітей в українському патріотичному дусі. Дитячий садочок розташувався на подвір’ї садиби Максима Пастуха, яка знаходилася у центрі села. Там, у саду, були встановлені низенькі лавочки, щоб дітям зручно було слухати настанови виховательки. Коли падав дощ, то діти переходили до стодоли. Їжу – хліб, булочки чи тістечка та молоко чи компот – діти брали з дому. Я також ходила у цей садочок зі своїм старшим від мене на 4 роки братом Олексою, була чи не наймолодшою слухачкою, тому трохи неслухняною.
Діти дуже любили свою вчительку , пані (чи панна) Марія була дуже лагідною і терпеливою, меншим діткам вона давала вчити напам’ять коротші вірші, більшим – довші, вчила також нас співати пісні, розказувала повчальні казочки. І одного разу, у неділю, підготувала дитячий виступ у стодолі Максима Пастуха: батьки та родичі малих «артистів» із садочка, отримавши попередньо запрошення, після церковної Літургії прийшли подивитися на концерт. Діти натхненно і від душі розказували вірші, співали пісні, викликаючи сльози захоплення усіх присутніх. Розчулені батьки щиро дякували Марії Кривій за її працю.
Я і досі пам’ятаю вірші, яких нас навчила ця чудова вчителька. Зокрема, крім вірша “Мамо, мамо, мамо, ма…” ще такий:
УКРАЇНКА
Українка я маленька,
Українці батько й ненька.
І сестричка, братчик милий
На Вкраїні ся родили.
Як виросту я велика,
Не злякаюсь труду, лиха.
Буду браттям помагати
Україну визволяти!
…Через тиждень після виступу дітей у Голешів приїхали товариші з ОУН зі Львова і щось повідомивши Марії Кривій, вже разом поїхали у столицю Галичини. Наближався 1939-й рік.
З Днем народження, люба матінко, світло нашого життя! Віримо, що одужаєш – і надалі осяватимеш наші будні і свята
Іван БАСАРАБ
