Прем’єра фільму «Пряникове Різдво», яка відбулася у неділю в залі МБК «Молодість», стала не лише прем’єрою роботи молодих режисерки та оператора, але й, свого роду, прем’єрою «Новороздільського кіно», бо й уже згадувані творці фільму, і актори, і навіть обрані локації фільму – усе це наше, наші люди, мешканці громади, наші місцини, і наша різдвяна атмосфера.
Повний зал Будинку культури (в межах обмежень, звісно, передбачених карантином), захоплене сприйняття прем’єри (наступного дня, 15 лютого, фільм демонструвався у клубі с. Тужанівці і в Тужанівській школі) явно продемонстрували аншлаг фільму.
У вирі отримуваних заслужених похвал, вдячних слів і багатолюдної фотосесії вдалося виловити хвилинку на спілкування з Мартою РЕПІНЬОВСЬКОЮ, онукою славної пам’яті отця Василя Репіньовського, багаторічного улюбленого пароха церкви в с. Крупсько (о. Репіньовський правив і в капличці на своєму подвірї у смт. Розділ), яка загорілася ідеєю створення фільму і стала його ініціатором, сценаристом, режисером та організатором.
-Марто, звідки появилася ідея зняти «Пряникове Різдво»?
-Взагалі я з 8 класу почала знімати короткометражні фільми (щоправда, ще раніше почала з коротких маленьких відео на YouTube). Згодом зрозуміла, що хочу чогось більшого, загорілася бажанням знімати більш масштабні речі.
Прем’єра першого мого короткометражного фільму «Не покидай» відбулася минулого року у міській бібліотеці. Нині ж – перший мій повнометражний фільм.
-Звідки такий потяг до кіномистецтва? Загалом, Марто, давай познайомимося ближче – кілька слів про себе, будь ласка.
-Я народилася і виросла в смт. Розділ, де й навчалася до 9 класу. Потім пішла навчатися у Новороздільську спеціалізовану школу №4. Саме в цій школі, вважаю, розвинулася, так би мовити, «по повній програмі», познайомилася з дружніми, теплими людьми, які мене підтримували. На мій вибір займатися кіномистецтвом професійно вони також вплинули, зокрема, десь підштовхнув директор Богдан Степанович Бабій: він завжди підтримував, вірив у мене, допомагав, коли виступала чи коли щось придумувала, от як інтерв’ю у нього брала. Звісно, і моя мама, Світлана Василівна, яка навчає англійської мови у цій школі, завжди є моєю надійною опорою.
Тому і вирішила йти далі: нині я студентка І курсу факультету режисури кіно і телебачення Львівської філії Київського національного університету культури і мистецтва.
-Ви створили фільм у творчому тандемі з оператором Романом Василишиним, який, до речі, також випускник 4-ї школи, а ще наш давній редакційний друг, який часто надавав фото для «Вісника Розділля» ще зі шкільних років. Як пересіклися у творчих пошуках?
-Коли тільки загорілася бажанням зняти фільм, одразу ж подумала про оператора. Першим на думку спав Роман Василишин: знала, що він профі у своїй справі. І не помилилася – Роман дуже працьовитий. Він не лише не здавався ні при яких труднощах, але й суттєво підтримував увесь колектив.
А як з підбором артистів? Це настільки незвично і приємно водночас, коли бачиш знайомі обличчя на екрані, коли несподівано відкриваєш нові таланти у людях, з котрими спілкуєшся щоденно. Крім того, у титрах побачили цілі династії акторів, зокрема, Репіньовських…
-Підбором артистів також займалася сама. Зазвичай у таких випадках організовують кастинги для акторів, але оскільки часу було обмаль (у вересні визрів задум, а розпочали зйомки у жовтні), то залучила і родину, і знайомих. Допомагала бабуся, їмость Марія Репіньовська (водночас і виконавиця головної ролі), підбирати акторів. Хлопчик Святко – мій рідний брат, дівчинка Оля – моя двоюрідна сестричка. Давно знайома з театральним колективом «Маска» під керівництвом Лілії Томащук, тож і звідти чимало акторів.
Я доволі самокритично ставлюся до себе, як і до інших, але при зйомках намагалася бути в міру суворою, адже люди різного віку, тож і підхід потрібен до кожного свій.
-Ще зацікавило, де ви знаходили локації для зйомок?
-Усі місцеві… Сцена народження Ісуса – самі створювали із сіна, пастухів знімали, виїжджаючи на природу неподалік Роздолу, Ірода – у приміщенні Палацу культури Миколаєва.
– Необхідною складовою будь-якого кіно є його фінасування? Хто був вашим спонсором?
– Магазин «ОНЛАЙН» підприємця Івана Василишина. Також пожертвували кошти на створення локацій родина Стасюк, і Репіньовських, звісно.
-Щиро вітаємо Вас з успішною прем’єрою! Вірю, це лише початок успішного творчого розвою. Але маємо надію, що усі прем’єри ваших фільмів відбуватимуться насамперед на рідній новороздільській сцені. Успіхів, наснаги і творчих Вам злетів!
Розмову вела Віра ВЛАСЮК
ІЗ ТИТРІВ
Бабуся Текля – Марія Репіньовська, Святко – Василь Репіньовський, Оля – Соломія Репіньовська сестра Яна – Яна Стоякевич, пастух 1 – Василь П’ясецький, пастух 2 – Роман Луцишин, пастух 3 – Ігор Шух, Діва Марія – Вероніка Кирилюк, Йосиф – о. Іван Рибко, Ангел – Марія Шквирко, Чорт – Денис Гураль, Ірод – Роман Залуцький, Цар 1 – Олег Фіковський, Цар 2 – Руслан Петрук, Цар 3 – Михайло Туряб, Жид – Мирон Шпаргала, Жидівка – Тетяна Дребот, Воїн – Андрій Мартиненко.
Автор сценарію і режисер – Марта Репіньовська. Головний оператор – Роман Василишин. Оператор 2 – Мар’ян Репіньовський. Помічники оператора – Микола Береза, Олег Пархоменко. Квадрокоптер – Ярослав Олійник. Режисер монтажу – Дана Яцура. Саундпродюсер – Святослав Григорчук. Костюми – Оксана Бінас, Василь Підкович, Роман Боднар, Марія Репіньовська. Біжутерія – Мар’яна Гнатів. Гример – Діана Островська. Асистент режисера – Марта Любченко. Реквізити – Світлана Король, Василь Підкович, о. Петро Курпіта, Галина Леськів, Софія Олексів. Оператор бекстейджу – Ангеліна Репіньовська. Допомагали – о. Василь Репіньовський, о. Богдан Репіньовський, Світлана Репіньовська, Ірина Репіньовська, Віталій Стасюк, Соломія Стасюк, Галина Стасюк, Роман Сидор, Богдан Чичотка, Оксана Чапуріна.
Фільм створено за підтримки магазину “ОНЛАЙН”
