«Батько наш — Бандера, Україна — мати,
Ми за Україну будем воювати! | (2)
Ой, у лісі, лісі, під дубом зеленим,
Там лежить повстанець тяженько ранений. | (2)
Ой, лежить він, лежить, терпить тяжкі муки,
Без лівої ноги, без правої руки. | (2)
Як прийшла до нього рідна мати його,
Плаче і ридає, жалує його. | (2)
Ой, сину ж мій, сину, вже навоювався,
Без правої ручки, без ніжки зостався. | (2)
Мами ж наші, мами, не плачте за нами,
Не плачте за нами гіркими сльозами. | (2)
Батько наш — Бандера, Україна — мати,
Ми за Україну будем воювати! | (2)
А ми з москалями та й не в згоді жили,
На самого Петра у бій ми вступили. | (2)
Москалі тікали, аж лапті губили,
А наші за ними постріли били. | (2)
Батько наш — Бандера, Україна — мати,
Ми за Україну будем воювати! | (2)
Ой, як мати сина свого поховала
На його могилі слова написала. | (2)
На його могилі слова написала:
Слава Україні! Всім героям слава! | (2)
З історії пісні, яка віднедавна користується шаленою популярністю. Якщо хтось вважає, що першими цю хітову пісню у форматі кліпу виконали у соцмережах львівські (або ж київські) учні однієї із шкіл, то це не відповідає дійсності. Тому що у новітні часи патріотичну співанку невідомого автора, яку співали повстанці у 40-50-х роках ХХ століття, «винесли» на широку публіку учасники ансамблю священнослужителів «Пентархія». Зокрема, вони її виконали в батьківському будинку Провідника ОУН в с. Угринові Калузького району, що на Франківщині, 22 січня 1929 року у День Злуки. З цього часу почався відлік всеукраїнського та міжнародного успіху.
Іван БАСАРАБ
