Про прикру історію у «журналістській» біографії колишнього «вісникроздільця», депутата Новороздільської міської ради 4-х каденцій
Зізнаюся відверто, до минулої суботи ще жодного разу не переглядав у ефірі програми «4 каналу», де генеральним директором відомий львівський журналіст, екс – депутат Верховної Ради України Дмитро Добродомов (тепер, очевидно, переглядатиму, хоча не є прихильником ні політичної позиції пана Дмитра, якої він декілька років дотримувався включно до виборів Президента у 2019 році, ні окремих його недійних проєктів). Бо саме цього дня, 25 вересня, Новим Роздолом широкою резонансною хвилею поширилась інформація про те, що мешканець міста Анатолій Шалаєв, якого новороздільці до крайніх місцевих виборів у жовтні 2020 року чотири рази поспіль обирали депутатом міської ради (майже щоразу як кандидата від іншої партії!), «засвітився» у Львові як людина, котра підступно намагалася завадити виходу у ефірі вказаного каналу авторського проєкту Борислава Берези «Збройний барон Юрій Бойко. Кому Війна на Донбасі приносить гроші?» у програмі «Засланці» (про іншу спільницю А. Шалаєва Вероніку Міронову, мабуть, щось коментувати не варто, оскільки до редакції “ВР” вона не має жодного відношення).
Насамперед відзначу, що для «вісникроздільців» звістка про вчинок Анатолія Шалаєва, людину, яка декілька років поспіль була кореспондентом «Вісника Розділля», а опісля звільнення та певного вчинку стосовно редакції згадувати про нього у колективі, м’яко кажучи, було не прийнято (хіба що з відповідними коментарями), не стала аж такою сенсаційною. Бо мотиви його багатогранної діяльності і як депутата міськради, і як громадського активіста, якою справді відзначався, для нас, газетярів, переважно були «прочитуваними» і більш зрозумілими, аніж іншим містянам. Адже і про його своєрідну вмотивованість, і про особливості характеру, включно з чеснотами та вадами, і непрості умови, у яких він зростав і формувався (зокрема, його батько, який працював терапевтом у міській лікарні, розлучився із матір’ю Анатолія світлої пам’яті Людмилою Олександрівною і виїхав на постійне проживання у Росію (там і досі живе із старшим братом, обоє – громадяни РФ), ми знали, як кажуть, з перших уст. Безумовно, ці скрутні обставини коригували світогляд колишнього учня (1979 року народження) та випускника СШ №2 , колишнього студента Волинської православної семінарії у м. Луцьк (щоправда, він припинив там навчання з невідомих причин) і по – своєму загартували на старті у самостійне життя, а також, мабуть, додали мотивації у прагненні будь – якими засобами посісти високе і тепле місце «під сонцем» навіть ціною глибоких компромісів.
Отже, аби впевнитися, що почута минулої суботи інформація про сюжет на «4 каналі», який, якщо бути точним, вийшов у ефір 21 вересня, де фігурує прізвище нашого відомого земляка Анатолія Шалаєва, 26 вересня вперше «зайшов» на «4 канал» (звісно, так вчинили і працівники редакції).
Що й казати, перегляд залишив неприємний осад, адже, як не крути , а Анатолій сформувався як журналіст, працюючи кореспондентом «Вісника Розділля» (до слова, він не має диплому про закінчення факультету журналістики в Львівському національному університеті ім. Івана Франка чи іншому «вузі», хоча є членом Спілки журналістів України, натомість має диплом про навчання у Львівському агарному університеті, який закінчив з відзнакою за спеціальністю «Облік і аудит» у 2004р.).Якщо говорити про його «політичну біографію», то, якщо не помиляюся, Анатолій почергово був членом чи то 5 чи то 6 правих або центристських партій. Щоправда, подейкують, що на крайніх виборах Президента України та до Верховної Ради у нашому 123-му окрузі він був залучений у виборчий процес як «піар – технолог» висуванців партії «Слуга народу», а на крайніх виборах до Новороздільської міської ради восени 2020 р. балотувався як висуванець партії «Сила і честь». Тьху – тьху, це ж скільки назбирається в сумі партій, де побував ненадовго членом наш всюдисущий і невтомний громадянин Анатолій Шалаєв!?
А тепер про головне. З числа знайомих містян, хто переглядав і вказану програму на «4 каналі», і сайт «Ostap Drozdov» від 21 вересня 2021 року, деякі обережно запитували, чи буде про вчинок Анатолія Шалаєва «щось написано» у «Віснику Розділля». З відповіддю не поспішав, бо й сам не знав, що сказати. А минулої середи вирішив ( і колеги мене підтримали), що відреагувати потрібно. Адже йдеться про вчинок людини, яку у Новому Роздолі і досі, хоча Анатолій із сім’єю декілька років живе і працює у Львові, значна частина містян позиціонує як українського патріота.
І ось виявилося, що Анатолій насправді не такий, яким видавався. Благо, що ця історія випадково, завдячуючи колезі нашого земляка Тарасу Зозулінському, «випливла» назовні. І тепер, коли 8-й рік поспіль триває російсько – українська війна, це особливо вражає. Бо це свідчить про те, наскільки нерозбірливим у способах заробітку на тлі російської агресії може бути наш брат – журналіст, який інколи по – своєму міряє глибину компромісу. У цій ситуації вибір кожного громадянина має бути однозначний – і вислів «Гроші не пахнуть» навряд чи слугуватиме виправданням для задіяних у ній журналістів.
Утім, схоже, це виняткова на наших теренах історія. І дуже добре, що є ще з – поміж нас журналісти, які дорожать своєю професійною репутацією, які сповідують інші цінності. Як на мене, саме про таких одного разу так влучно написала відома львівська журналістка Вікторія Галицька: «У них є щит із закону, грошей і зв’язків. Але в нас є «світло» – із вільного, як вітер, слова».
Єдине, що може частково пояснити цей негідний вчинок у «журналістській» біографії колишнього «вісникроздільця», депутата міської ради 4-х каденцій Анатолія Шалаєва, хіба що одна важлива деталь – можливо, він не знав про що йшлося у авторському проєкті Борислава Берези «Збройний барон Юрій Бойко. Кому Війна на Донбасі приносить гроші?» у програмі «Засланці», тож, як кажуть, лихий поплутав. Отакий дозволю собі «пас» колишньому працівнику редакції на завершення вступу.
А тепер подаємо витяги коментарів про вказану історію та її дійових осіб, які транслювалися на «4 каналі» та на сайті ««Ostap Drozdov»
Як львівські журналісти лідера ОПЗЖ Бойка рятували!
Я гадав, що мене уже мало чим можна здивувати. Однак, двом персонажам, котрі позиціонують себе не лише журналістами, але й щирими українськими патріотами, це вдалося! Мова про таких собі – Анатолія Шалаєва та Вероніку Міронову. Цілий тиждень ця парочка вела натхненні перемовини із ще одним львівським журналістом – Тарасом Зозулінським. Тема – зібрати компромат та написати розгромний матеріал щодо гендиректора 4 каналу та його співвласників (тобто – мене і моїх партнерів). Та найцікавіше – мета усіх цих потуг.
За словами самого Тараса Зозулінського (це підтверджують і скрін-шоти його переписок із Шалаєвим та Міроновою, зі змістом яких можете ознайомитися нижче), компромат потрібен для своєрідного шантажу – ця мила парочка хотіла обміняти його на не вихід в етері 4 каналу чергової серії програми журналістських розслідувань «Засланці з Бориславом Березою», де головним фігурантом корупційної оборудки – є лідер проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко! До честі Тараса Зозулінського, він ініціював наше спільне з ним розслідування – як купуються і продаються окремі діячі, котрі чомусь називають себе журналістами (із його свідченнями теж можна ознайомитися – відео у коментарях під постом).
Мені одразу пригадалося епохальне з класики – як писав Тарас Григорович Шевченко: «За шмат гнилої ковбаси. У вас хоч матір попроси. То оддасте…». Направду, мене зовсім не дивують спроби Бойка будь-що зняти цей розслідувальський матеріал з етеру 4 каналу (працівники якоїсь піар-служби тиждень тому вже телефонували мені і прямо пропонувала гроші за невихід цього матеріалу). Однак той факт, що Бойкові радісно допомагають (за гроші, звісно ж – «200 євро за інформацію, за роботу»), показово патріотичні журналісти з рідного Львова – це, погодьтеся, уже занадто! Ще й натхненно так – «Нам потрібно показати Добродомову, що можемо у відповідь на його замовне «розслідування», опублікувати матеріал» (читайте нижче скріни цієї епохальної переписки). Усі зрозуміли? Компромат – у відповідь на наше розслідування щодо корупційної діяльності проросійського політика, лідера ОПЗЖ Юрія Бойка!
А ще мені сподобалося, як Толік торгується із Тарасом – «Звісно, я думав 200 євро між нами ділити, але то таке». Або відповідь Вероніки Міронової (Шалаєв пише, що вона на 24-му каналі, блогерша) – «По моїй подяці – я повернуся до Львова в неділю і зможу передати готівочкою». У цей час пані Міронова якраз була у Туреччині, звідки запевняла Тараса Зозуліньского, що «я не займаюся підставами, мені важлива моя репутація». Це вона про гроші, а ви про що подумали?!
Отож, нешановані мною Анатолій Шалаєв та Вероніка Міронова (показні ви наші патріоти на службі у проросійського корупціонера) – спеціально для вас – дивимося сьогодні уважно черговий випуск програми журналістських розслідувань «Засланці» із Бориславом Березою. Тема – «Бойко – збройний барон. Кому війна на Донбасі приносить гроші?». Бо кому приносить гроші сам Бойко, я думаю, тепер усім зрозуміло. Сьогодні, о 22.00 в етері «4 каналу» – програму можна дивитися за посиланням https://youtu.be/c6IARKkOrdM
P.S. Дякую Тарасу Зозулінському за чесність та професійну порядність!
Дмитро ДОБРОДОМОВ
* * *
Сайт «Ostap Drozdov» від 21 вересня 2021 року
Кожного разу дивуюся. Хоча насправді вже не дивуюся. А потім ще й ображаються “коллєги”, що я називаю це медіа-гноївкою. Це ж треба додуматися: клепати компромат на Dmytro Dobrodomov узамін за невихід програми про опзж і бойка… Ні ума, ні фантазії. Та ще й у Львові. Цю гниленьку історію описав Дмитро, тож у його дописі можете ознайомитися з не менш огидними деталями.
Принагідно хочу втішитися, що мимоволі маю причетність до дуже влучної назви проекту “Засланці”: кілька місяців тому я запросив у студію колоритного Сергій Файфура, і він на моє прохання заспівав пісню “Засланці”. Настільки влучне й ємке слово, що воно, як бачите, пішло в люди. І тепер словом “засланці” можна буде називати не лише засланих політиків, але й їхніх медіа-проституточок з бюджетом 200 євро. Їй-богу, це ж якою дешевкою треба бути, аби братися за такі “мега-проекти”.
Остап ДРОЗДОВ
* * *
Що далі? Очевидно, що ця публікація буде не до вподоби нашому колишньому кореспонденту. А, можливо, як журналіст, він зрозуміє, що аж такого вибору у «вісникроздільців» не було, адже оминути мовчанням таку «інформаційну бомбу», яка суттєво «підірвала» дотеперішні уявлення багатьох людей про Анатолія Шалаєва як послідовного патріота, було б дивним. Можливо, він захоче відреагувати на шпальтах міської газети, хтозна. Гм, пригадалася фраза, якою свого часу любив послуговуватися Анатолій: «Намір не може схибити»…
Іван БАСАРАБ
