«Дядя Коля» − так шанобливо називають головного сержанта роти Миколу Недельського в підрозділі однієї з механізованих бригад, яка нині виконує бойові завдання на сході країни. Завдяки життєвому та військовому досвіду він користується великою повагою і довірою побратимів. Тому для більшості молодих солдатів, які вперше потрапили на передову, він не тільки командир і наставник, але і як рідний батько. На війні «Дядя Коля» з вересня 2014 року.
− Для мене не було ніякої альтернативи, коли над країною постала загроза російської окупації, − згадує сержант Недельський. – Для мене Україна завжди була понад усе. Я вважав і вважаю, якщо ти любиш Україну, то маєш не лише на свята вдягати вишиванку, а повинен бути готовим змінити її на військовий однострій і захищати країну.
Спочатку був Майдан, де, перебуваючи у 12-й тернопільській сотні, брав участь у подіях, що назавжди змінили державу та нашу національну свідомість. Після російського вторгнення, не вагаючись, відправився добровольцем на схід. У складі батальйону «Айдар» звичайним солдатом брав участь у звільненні Щастя, боях на Луганському напрямку. У 2015 році пройшов навчання на командира бойової машини піхоти, отримав звання сержанта, став командиром відділення. У 2017 році під час виконання бойового завдання під Новолуганським був важко поранений. Куля пошкодила нерви на правій руці, і тривалий час довелося проходити лікування і реабілітацію. Пальці практично не згиналися, тому швидко перевчився на лівшу. Незважаючи на зазнану внаслідок поранення інвалідність, уже за декілька місяців повернувся на передову.
На запитання, чи не час вже до дому, головний сержант роти відповідає:
– Скоро відсвяткую на передовій 50-річний ювілей, але, думаю, то зовсім не той вік, щоб сидіти дома біля грубки і спостерігати за подіями в країні лише по телевізору. Головне, чого я хочу, – це нашої перемоги і щоб наші воїни, які для мене вже всі, як родина, повернулися живими та здоровими до своїх родин і здійснили всі свої життєві плани та мрії.
