У кримінальній «біографії» Нового Роздолу вбивства займають свою особливу нішу. Що й не дивно, бо такого роду злочини вирізняться з – поміж інших винятковою ознакою – насильницьки обірвалося чиєсь життя. Саме тому так миттєво резонують у суспільстві повідомлення правоохоронців про скоєння вбивств.
Утім, вбивці, як і мотиви вбивства, бувають різними. І певні обставини, що призвели до скоєння такого тяжкого злочину, інколи можуть впливати на оціночну позицію громадян, навіть викликати співчуття до особи підозрюваного у вбивстві.
Нещодавно у Новому Роздолі брат убив брата. Цей злочин викликав схожий резонанс і чимало мешканців, котрі, як сусіди, добре і багато років знали Ігоря та Володимира Г., вирішили через газету «Вісник Розділля» звернутися до правоохоронців і додатково, як кажуть, за бідного вбивцю замовити слово, докладно розповівши про історію важких взаємин, що склалися між братами, один з яких був інвалідом по зору, а інший – паразитував на його немічності та жив за рахунок його мізерної пенсії, інколи вибиваючи гроші рукоприкладством.
Отже, пізнього вечора 9 серпня 2021 року у нашому місті у квартирі по вул. Шашкевича сталося вбивство: 46 –річний гр. Г. зарізав ножем свого рідного брата Володимира Г., старшого на 4 роки. Подаючи у «Віснику Розділля» (№30 від 13 серпня ц.р.) інформацію прес – служби ГУ НП України у Львівській області «У Новому Роздолі поліцейські затримали зловмисника, причетного до вбивства свого брата», редакції ще не було відомо, про кого саме йдеться.
А через тиждень – другий до редакції надійшло звернення від мешканці будинку по вул. Винниченка,13, де раніше жили вказані брати. Подаємо зміст:
«Ми, сусіди Ігоря Г., через газету «Вісник Розділля» звертаємося у правоохоронні органи, зокрема, у відділ поліції №2 Стрийського районного управління поліції, з проханням об’єктивно розслідувати обставини скоєного вбивства. Ми знаємо підозрюваного Ігоря Г. ще з малих літ. Він народився хворою дитиною, із глаукомами обох очей, ріс хворобливим. У школі (СШ №3) навчався добре, так само добре вчився і у профтехучилищі, проте згодом працювати за спеціальністю, пов’язаною із обслуговуванням автомобілів, так і не зміг – на заваді був поганий зір. Тож жив на мізерну пенсію.
Щодо його брата Володимира Г., який старший за Ігоря на 4 роки. Ми його теж добре знаємо, адже по сусідству жили в тому ж будинку №13 на 9-му кварталі по вул. Винниченка, де жили брати з батьками, та сусідніх. Отже, на відміну від молодшого брата Володимир народився цілком здоровим, мав потяг до занять спортом, зокрема, футболом, кажуть, в молодості навіть грав за місцеву команду «Хімік».
На жаль, з юних літ почав зловживати алкогольними напоями, вирізнявся, як кажуть, буйним характером. Брати рано осиротіли: спочатку померла їхня мати Ярослава, а через деякий час і батько Микола, який працював майстром у будівельно – монтажному підприємстві.
Відтоді старший брат почав дедалі частіше заглядати в чарку. Ніде не працював і лупцював час від часу брата, вимагаючи в нього частину його «інвалідської» пенсії. Невдовзі Володимир і перший тюремний термін отримав – за вбивство однієї жінки у квартирі, що у сусідньому «квартальному» будинку. Через деякий час після звільнення з ув’язнення – знову скоїв злочин – крадіжку, за що отримав другий тюремний термін. А впродовж наступних років – і третій, і четвертий.
Коли кільканадцять років тому брати поміняли свою квартиру на квартиру по вул. Шашкевича, ми стали рідше бачити братів. До речі, Ігор мав потяг до рідного 9-го кварталу і доволі часто сюди навідувався. Ми, старші сусіди і наші діти, ровесники Ігоря, були йому раді – чей же жили дружно.
Як тільки нам із повідомлень у ЗМІ стало відомо, що Ігор скоїв убивство брата, зізнався у цьому і готовий нести відповідальність, ми вирішили у газеті розповісти історію цієї сім’ї, взаємин братів та особу підозрюваного. І звернутися у правоохоронні органи, які розслідують це вбивство, з проханням взяти до уваги вищенаведене.
Мешканці вулиці Винниченка: №13: сім’я Кур’янів, Леся Прокоп’як, Оля Бурмило, №15 – Тамара Піонерська – Мелешко, Леся Ільчишин – Маньківська, Сергій Маньківський, №10 – Емма Форостяк.
* * *
Можливо, декого подивує таке звернення сусідів Ігоря Г., але, як з‘ясувалося, вони, не одинокі у позитивній характеристиці особи підозрюваного у вбивстві. Зокрема, у сюжеті про братовбивство у Новому Роздолі, який демонструвався у середині серпня телекомпанією НТН, добрі слова на адресу Ігоря Г. говорили і теперішні його сусіди з вул. Шашкевича: «Ігор був слабеньким та худорлявим, майже незрячим. А його старший брат пиячив, ніде не працював. Бачили його, що тинявся біля сміттєвих контейнерів. Як сусіди чули, що у квартирі, де жили брати, були сварки, бо Володимир вимагав від молодшого гроші на горілку. Впевнені, що Ігор вбив брата неумисне. Але це вже нехай встановлює\слідство. Сподіваємося, що суд зглянеться над немічним інвалідом, зваживши на всі обставини, і не «посадить» в тюрму. Бо там він, мабуть, довго не протягне».
А Олег БЕГЕЗА, т. в. о. заступника керівника Миколаївського відділення поліції, охарактеризував обставини вбивства з точки зору правоохоронця: «Підозрюваний гр. Г., 1975 р. н. – інвалід ІІ групи (по зору). Між братами періодично виникали конфлікти, тому що його старший брат, який зловживав алкогольними напоями, постійно вимагав у підозрюваного кошти на придбання «оковитої». Слід відзначити, що він ніде не працював, чотири рази відбував покарання за скоєні злочини, а його молодший брат отримував пенсію у розмірі 1700 гривень у місяць. На те й жили. На думку слідства, потерпілий своєю агресивною поведінкою, застосуванням сили та приниженнями врешті довів підозрюваного до скоєння вбивства.
На тілі померлого було виявлено колото – різану рану в районі грудей з правої сторони. На місці події працювали слідчо – оперативна група та інші співробітники відділу поліції №2 Стрийського районного управління поліції. Слідчі територіального підрозділу поліції, за процесуального керівництва Стрийської окружної прокуратури, повідомили затриманому про підозру у скоєнні правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання – позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Досудове розслідування триває, правоохоронці встановлюють обставини події, призначені експертизи».
Максимально відвертою була і розповідь підозрюваного Ігоря Г. : «Брат ніде не працював, постійно пив. Я йому казав, що моєї « інвалідської» пенсії на 2-х не вистачає, влаштуйся хоча б на якусь роботу. Натомість – на свою адресу чув образи.
Того вечора брат знову прийшов п’яний. Я йому вкотре зробив зауваження, додавши, мовляв, пора влаштуватися працювати. У відповідь брат облаяв мене нецензурними словами і при цьому поривався ближче наблизитися , аби відлупцювати»
. Як продовжив Ігор, він взяв в руки кухонного ножа, щоб налякати Володимира, але той рвався до бійки. Ігор махнув ножем перед собою, щоб зупинити нападника, мабуть, в той момент брат і «напоровся» на лезо. Утім, підозрюваний, фактично, майже незрячий, перебуваючи у збудженому стані, навіть цього не помітив. Зауваживши, що Володимир притих, Ігор і собі ліг спати. Зранку підозрюваний помітив, що брат лежить біля дивана. Спершу подумав, що він, будучи звечора п’яним, просто у сні скотився з дивана і спить. Виразніше придивитися заважав вкрай поганий зір. Утім, через декілька хвилин Ігор вирішив розтормошити брата зі спання у такій незручній позі. Та ба! Тіло Володимира на ту мить вже було холодним. Збагнувши, що він мертвий, Ігор зателефонував на оперативну лінію «102». Це було вже 10 серпня о 8год. 20 хв.
У коментарі репортеру Ігор Г. повідомив, що дуже шкодує, що так сталося. Бо він його по – своєму любив, хай там яким Володимир негативним був. Тому він щиро розкаюється: «.Як би там не було, я визнаю свою провину і готовий відповідати перед законом. Треба було і надалі терпіти, бо така вже мені випала доля…»
Якою буде доля Ігоря Г., після завершення слідства вирішить суд…
Іван БАСАРАБ
