У смутний буденний день світлим променем увірвалася дата – саме сьогодні, 27 серпня, але 1856 року, тобто 165 років тому у Нагуєвичах народився Іван ФРАНКО.
Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності.
До пам’ятного знаку Івану Франкові, який свого часу встановив великий фанат Франкових творів, почесний громадянин міста Іван Галімурка, висадивши поряд липову алею (на перехресті вулиць Грушевського та Чорновола, біля “м’ячика”), квіти таки принесли – зовсім небагаточисленна делегація – начальник Управління культури, спорту та гуманітарної політики Володимир Засанський та директор міської бібліотеки Галина Приріз, а вся уроча подія (через дощ) відбулася у затишному залі міської бібліотеки для дорослих. Хто ж, як не бібліотекарі, пошановують людину слова.
Галина Приріз уміє подати і людей і події: не просто вихоплювала “на світ Божий” відомі і не дуже факти геніального поета, прозаїка, драматурга, літературного критика, публіциста, перекладача, науковця, громадського і політичного діяча, нашого славетного земляка Івана Франка, а кожного змогла задуматися, хто для нього Франко, як з ним “познайомилася”, чим захопив. В. Засанський і Ольга Ганачевська, заступник міського голови, Ірина Сагало і бібліотекарі Наталія Дроздова (із третьої школи), Романна Василиків та Надія Мельниченко ділилися своїм баченням творчості і постаті Івана Яковича, зачитували уривки улюблених його творів. Ніде правди діти, не надто колись у школі навчали любити Франка, тож кожен його відкривав по-своєму: хто зачитавшись творами уже у більш зрілому віці, хто ознайомившись з його інттимною незвичною і ніжною лірикою, хто побувавши на його вотчині у Нагуєвичах, хто навчаючись у знаменитому університеті ім. Франка…. Але хто вже “прийшов” до Франка – однозначно визнав його незвичайність, дивне поєднання простоти й геніальності та неординарність і працелюбність особистості.
Вірші, на які надихнув поет-ювіляр, зачитували і члени літературного гуртка “Барви”, незмінні учасники усіх творчих заходів – Марія Ремез, Леся Коржинська, Михайло Левицький.
Ірина Жигаль, котра привела на захід своїх талановитих співочих вихованців – вокальний ансамбль “Сузіря” у складі Тані Івать, Олександри Горбіль та Романа Кулішова – також емоційно зачитала франкові рядки, котрі стали уже афоризмами.
Вікторія Юрко заспівала під супровід бандури. Іван Франко знайшов своє місце і у пісні – настільки легко його слова лягли на музику, тож і молодь, переформатовуючи на сучасний лад, продовжує захоплюватися глибиною та красою думок геніального земляка.