Вибори в Україні залишаються однією з найпопулярніших тем у російських ЗМІ. Під час виборчого процесу, в новинах які потрапили у вибірку, найбільше обговорювалась можливість участі спостерігачів від Росії на виборах в Україні, фіксування порушень у передвиборчій кампанії, а також стверджувалося, що масивні фальсифікації вже готуються. Основна теза, яка просувалася, – що вибори в Україні навряд чи можна буде назвати легітимними, особливо якщо російських спостерігачів не буде.
Інтенсивність російської дезінформації, тиражування нею катастрофічних передбачень та оцінок з початку року, і особливо напередодні українських місцевих виборів, за масштабами дорівнялося до зусиль російської пропаганди у 2014-2015 рр. Перерву Росія робила тільки в квітні-травні, коли зосереджувалася на подоланні внутрішніх проблем, спричинених коронавірусом. При цьому ми побачили, як синхронізовано російські та українські проросійські медіа атакують президента Зеленського В.В. за допомогою однакових месиджів.
Серед таких месиджів російської пропаганди: легалізація грального бізнесу і розпродаж в’язниць є безвідповідальними рішеннями, вчиненими українською владою від безвиході та безпорадності у боротьбі з економічною кризою; занепад машинобудування та великих заводів на кшталт «Мотор Січі» є свідченням зовнішнього управління та руйнування національної економіки на догоду «Сороса і Ко»; перемир’я на Донбасі немає; Президент Зеленський не бажає миру на Донбасі, оскільки не приймає російських умов по Мінських угодах тощо.
Перед виборами, російська дезінформація все більш активно просуває постулати про те, що Євромайдан приніс Україні лише провали. Для цього поширюються такі повідомлення як: чверть українського населення полишила країну через пронатівський курс, в Україні немає свободи слова, Європа більше не дбає про Україну та інші.
На тлі потужної хвилі дезінформації, українці надають приклад соціального опору, вважають дослідники, вказуючи на діяльність неурядових організацій, створених в Україні для протидії дезінформації.
