Автор Іван ФАРІОН. Джерело: газета «Високий Замок» -https://wz.lviv.ua/life/561574-u-reiestri-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-stryishchyny-hetmanskyi-borshch
Що не кажіть, унікальний народ — українці! Дають відсіч ворогові на фронті, попри атаки ракет і дронів, не опускають рук і натхненно працюють у тилу. Вирощують хліб, наскільки це можливо, підтримують промислове виробництво, підставляють плече один одному
І не забувають про свої корені, свої витоки. Як би не казився агресор, ми продовжуємо утверджувати власну самобутність, ідентичність. Кореспондент «Високого Замку» був свідком того, як це роблять на Стрийщині…
У тутешній районній військовій адміністрації, чи не єдиній на Львівщині, функціонує Реєстр нематеріальної культурної спадщини. Його наповнення координує однойменний сектор. Завдання цього підрозділу державної влади — документувати, оберігати, примножувати духовне надбання краян, популяризувати, передавати його наступним поколінням.
Завідувач сектору Ольга Боднар називає культурну спадщину нашою духовною бронею, соціальним клеєм, який єднає націю… Від січня 2026 року до Реєстру нематеріальної культурної спадщини (НКС) Стрийського району внесено 22 унікальні елементи. Три нові поповнили його цього тижня.
А роздільська кутя — не така, як у всіх…
— До експертної ради, яка вирішує, чи вартує той чи інший об‘єкт бути внесеним до Реєстру НКС, ми запросили авторитетних фахівців з різних сфер, — розповідає пані Ольга. — Не всі пропозиції вони автоматично схвалюють, деякі після ретельного аналізу з власними рекомендаціями відправляємо на доопрацювання. Але те, що вже затвердили — справжній скарб, яким треба пишатися. Ці об‘єкти НКС поміщено на віртуальну, «живу карту», натиснувши на відповідний «ґудзичок» якої будь-хто будь-де може дізнатися про унікальність того чи іншого елементу нашої духовного спадку…”
А й справді: люди, які на Стрийщині займаються увічненням духовної спадщини, виконали великий обсяг патріотичної за суттю роботи. Наприклад, «застовпили» традиції приготування гетьманського (зовсім не такого, який їмо нині) борщу, який у XVII столітті споживав у своєму оборонному замку у селі Руді на Жидачівщині один з найбільших ворогів московії – гетьман Іван Виговський. Рецепт цього борщу шукали дуже довго і після опрацювання багатьох джерел все ж знайшли. Тепер він — один з багатьох елементів нематеріальної культурної спадщини Стрийського району. Гетьманський борщ, як і багато інших унікальних пам‘яток нашого минулого, запропоновано внести і до Всеукраїнського реєстру нематеріальної культурної спадщини.
Або взяти оригінальну опільську кутю, матеріали про яку Ольга Боднар разом із головою громадської організації «Опілля Стрийського району» Марією Рогулею внесли до Реєстру НКС. Кутя ця особлива — готують її у селищі Роздолі не із пшениці, як звично, а із ячменю, разом із в‘яленими вишнями…
У переліку об‘єктів НКС Стрийщини — засипана капуста, бойківські ощипки (паляниці), які ще називали «партизанським хлібом», високохудожні речі, виготовлені із соломи (експонувалися в Японії), неповторна — однотонна опільська вишивка.
Як і мистецтво виготовлення ляльок-напханок, які виконували роль оберегу. Матеріалом для їхнього виготовлення слугують полотняний мішечок і сушені пахучі трави.
До багатого духовного спадку Стрийщини рішенням голови РВА Богдана Юнка зараховано також рідкісне ремесло вибійки на тканині, ним у районі займаються дві майстрині. Як і мистецтво виготовлення камізельок (безрукавок), які у давнину носили наші діди-прадіди…
Демнянські каменярі – не стільки ремісники, скільки митці
На чергове засідання експертної комісії територіальні громади запропонували свої традиції. Начальник відділу культури, туризму, молоді, спорту та інформаційної політики Тростянецької сільської ради Олександра Дзиндра разом із скульптором Михайлом Дзиндрою (робив каміни для президентів) представили каменярську спадщину села Демні.
У тамтешньому кар‘єрі ось уже яке століття цілі династії каменотесів-різьбярів добувають і обробляють вапняк, з якого будували величний Львів, храми, високохудожні пам’ятники.
«Цей камінь бежевого кольору теплий на дотик, — розповідав на презентації проєкту пан Михайло. — З плином часу він темніє і створює історичну ауру, дихає минувшиною…»
Тисячі туристів приїжджають у Демню, щоб оглянути місцевий цвинтар, цю своєрідну галерею каменярського ремесла. Надгробні пам‘ятники вражають своєю сакральністю, досконалістю, магічністю. Тому це місце вічного спочинку людей заслужено називають «маленьким Личаковом»…
З демнянського каменю споруджено і місцевий костел, який після відновлення став сучасним артоб‘єктом, тут відбуваються мистецькі виставки, інші культурні події. Камінь дає нове життя…
Експерти висловили захоплення майстрами каменорізного ремесла із Демні і без вагань внесли їхній промисел до Реєстру нематеріальної культурної спадщини. Водночас запропонували створити у цьому селі художню школу-гурток, де мистецтву роботи з каменем навчалася б молодь. Традиції минувшини потрібно продовжувати…
Сільський поет, він же філософ
З великим пієтетом про місцеву знаменитість — художника, поета-філософа Богдана Януша, якого називають «журавнівським Шевченком», розповідала педагог-організатор, вчителька географії та екології Журавнівської школи-ліцею Марія Кахній. У цьому навчальному закладі створено музей, де розповідається про життя і творчість Богдана Януша, про його картини і поезії, наповнені любов‘ю до рідного краю, роздумами про сенс буття і місію людини у ньому.
Особливу увагу привертає цикл світоглядних віршів «Рубаї». Екскурсії у цьому музеї проводять самі учні, і роблять це так натхненно, що залюблюють відвідувачів у свою територію, у своїх людей.
— Ми хочемо внести наш музей у Реєстр нематеріальної культурної спадщини Стрийського району не стільки як фізичний простір, а як традицію передачі знань, — розповіла нам Марія Кахній. — Цей музей — живий простір! На прикладах картин Богдана Януша діти вивчають образотворче мистецтво, вчаться мислити, аналізувати…
Творчість Богдана Януша у Журавненській громаді вважають духовним надбанням краю. Експертна комісія із цим одностайно погодилася. Як і підтримала внесення до Реєстру нематеріальної культурної спадщини практику проведення у селищі Роздолі турнірів пам‘яті видатного футболіста і тренера Андрія Баля. Про ці традиції, які виходять за рамки спортивних, а мають і вагоме просвітницьке, виховне значення, розповіли жителька Роздолу, депутат Стрийської райради Марія Рогуля, керівник Миколаївської асоціації футболу Богдан Чеканський, колишній педагог, друг Андрія Баля — Ігор Мартинюк. Обґрунтовуючи свій проєкт, вони звертали увагу не тільки на значні спортивні заслуги видатного краянина, а і на соціальність самого меморіалу його імені.
Як і на громадянську, патріотичну позицію футболіста за його життя. Андрій Баль був прекрасним комунікатором у будь-якому середовищі, умів наводити мости, умів об‘єднувати. І завжди пам‘ятав про своїх земляків. Ще перед війною приїхавши на один зі своїх іменних турнірів він з радістю дізнався, що на ці змагання приїхали діти з різних куточків України.Зокрема — з донецької Горлівки…
Ось такі незвичні, різнопланові і такі цікаві історії та традиції збагатили Реєстр нематеріальної культурної спадщини Стрийського району. Віримо, що у скорому часі перелік її духовних набутків зросте…
Чому це так важливо? Відповідь дала Ольга Боднар:
— Таким Реєстром ми ще більше відкриваємо нашу прекрасну Україну для українців, для світу. Показуємо, що ми є нацією з глибоким корінням, зі славною історією і традиціями. Все це у сукупності, крім іншого, дає нам нині додаткові сили стримувати ворога…
Іван ФАРІОН. Джерело: газета «Високий Замок» -https://wz.lviv.ua/life/561574-u-reiestri-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-stryishchyny-hetmanskyi-borshch
