З глибоким сумом повідомляємо, що Новороздільська громада втратила ще одного свого Захисника — Скрута Олега Івановича
Олег народився 3 жовтня 1975 року у с. Горішнє. Навчався у Новороздільській ЗШ №5, згодом – у професійно-технічному училищі №6. Працював також у Новому Роздолі: на сірчаному комбінаті, на ДМЗ «Карпати», в АТБ.
А мешкав також у Горішньому, на т.зв. хуторі, де звів двоє з татом будинок для сім’ї. Усе своїми руками. А ще був справжнім українським газдою – любив працювати на землі, мав трактор, який також з батьком самотужки зібрали. Вже і маленького внука навчав їздити на тракторі.
Олега мобілізували зовсім недавно – у березні 2026-го року.
Олег служив водієм-монтажником інженерно-технічного відділення інженерно-технічного батальйону військової частини А0451. Про службу розповідав мало. І так рвався додому. Адже після смерті тата став опорою для родини – і для мами, і для сестер з племінниками… Взагалі він був дуже добрим і ніколи не відмовляв в допомозі, згадують усі рідні.
Тішився, що надали відпустку через півроку служби. Сподівався зробити рідним сюрприз – приїхати додому на своє день народження. У п‘ятницю мав виїжджати. А в четвер сталося непоправне – 1 жовтня 2026 року під час виконання обов’язків військової служби в районі населеного пункту Сухий Яр Ізюмського району Харківської області загинув внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Додому Воїн приїхав «на щиті»…
5 жовтня Новороздільська громада зустріла кортеж із тілом загиблого воїна Скрута Олега Івановича. Траурний кортеж вирушив до домівки Героя у селі Горішнє, де відбулася панахида. У вівторок, 6 жовтня, відбувся чин похорону.
Поховали Героя на Гранки-Кутівському кладовищі.
У Олега залишилися мама Ганна, діти Уляна, Софія та Іванко, дружина Анна, онуки Кароліна і Матвійко, сестри Наталія і Мирослава.
Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям і побратимам Олега. Разом із ними розділяємо біль непоправної втрати та схиляємо голови перед подвигом воїна, який віддав життя за Україну.
Віра ВЛАСЮК
