Кортеж з тілом воїна Яцинича Андрія Івановича Новороздільська громада зустрічала 25 вересня на Алеї Героїв, після чого кортеж відбув в церкву Воздвиження Животворящого Чесного Хреста у Берездівцях. Чин похорону відбувся в суботу.
Війна вбиває по різному. І численні труднощі, стреси, біль втрат і хвилювання за рідних забирають по крупинках здоров’я наших захисників…
Андрій народився і виріс у Гранки-Кутах, де і нині мешкає його мама – Розарія Григорівна. Народився 21 липня 1972 року. Навчався у школі рідного села. Навчався дуже добре, тож згодом отримував фах у сільськогосподарському технікумі.
І після строкової служби в армії пішов працювати землевпорядником у Берездівецьку сільську раду. Знав потреби земляків, намагався максимально допомогти з усіма адміністративними питаннями, тож цінували його у селі за працьовитість, порядність і людяність.
Але молода сім’я, дитина – тож як справжній чоловік, намагаючись забезпечити усім необхідним, подався як більшість на заробітки, працював і в різних місцях України, і в ближньому зарубіжжі.
Але та чорна дата в історії України стала і його переломним моментом – у перші місяці повномасштабного вторгнення Андрій двічі прибував до військкомату з проханням йти служити. Відтягували. Повістку отримав аж у лютому 2024 року. Проходив навчання і служив і в Миколаївській області, і в Сумській. Останнє місце служби Андрій проходив на посаді солдата-гранатометника військової частини на Львівщині. Старанно виконував усі обов’язки. І лише при проходженні військово-лікарської комісії визнали невтішний аналіз – онкологія. Лікувався, проходив усі необхідні процедури, проте хвороба виявилася невблаганною.
24 вересня 2026-го життя Андрія Яцинича обірвалося у лікарні. Захисникові було лише 54 роки.
У Андрія залишилися мама, дружина Анна, дочка Христина, внуки Сашко і Андрійко, рідні, близькі, друзі.
Похоронили Воїна на Берездівецькому кладовищі.
Розділяємо біль втрати з рідними та близькими Андрія Івановича. Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та побратимам. Вічна пам’ять і слава Захиснику України!
Віра ВЛАСЮК
