По це із болем і смутком нагадує співвітчизникам директорка МБК «Молодість» Ірина Михайлюк – Сагало у повідомленні на своїй сторінці у Facebook:
Є рани, які не гояться часом.
Є імена, що назавжди залишаються в серці.
Є мовчання, яке голосніше за будь-які слова.
28 липня ми схиляємо голови в пам’ять про Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних, які були страчені, закатовані або загинули в полоні.
Вони мріяли жити, любили своїх рідних, будували плани, вірили у завтра…. Та ворог забрав у них найцінніше — життя, але не зміг забрати їхню гідність, незламність і любов до України.
Сьогодні ми запалюємо свічки пам’яті.
Мовчимо.
Молимося і обіцяємо не забути, бо пам’ять — це теж боротьба, це наша вдячність, наш біль, наша відповідальність.
Не кожен крик долітає до неба —
Цей біль застрягає у серці людини.
Та навіть там, де згасала надія,
Душі ставали ще вищими, ніж вершини.
Полин не питає, чому він гіркий….
І свічка не просить вогонь не горіти.
А ми лиш схиляємось в тужливім мовчанні,
Щоб пам’ять навчилась за всіх нас молитись.
Бо ті, хто не вийшов із темної ночі,
Назавжди лишилися світлом для нас.
Вони проростають у волю й у правду,
Як колос крізь попіл, крізь біль і крізь час.
І доки над світом зоря ще палає,
Ми будемо пам’ять у серці нести.
Бо тих, кого вбили, не можем забути,
Щоб мрії про волю змогли прорости…
Вічна пам’ять усім, хто не повернувся з російського полону. Вічна слава Героям України!
