Першими питаннями 67-ї сесії було налагодження співпраці з двома територіальними громадами, які нині окуповані. Одне з них дослівно звучало так: «З метою налагодження співпраці між Новороздільською міською територіальною громадою та Олешківською міською територіальною громадою через Олешківську міську військову адміністрацію, для подолання наслідків збройної агресії російської федерації, забезпечення базових потреб населення Олешківської громади, відновлення її життєдіяльності, а також створення умов для соціальної адаптації та підтримки місцевого населення та внутрішньо переміщених осіб через надання гуманітарної допомоги, реалізацію культурно-освітніх заходів та інших ініціатив відповідно до постанови Кабміну №97 «Про реалізацію експериментального проєкту із сприяння налагодженню системної взаємодії між територіальними громадами задля зміцнення єдності та стійкості у подоланні наслідків збройної агресії російської федерації проти України». Рішенням сесії уповноважено міського голову Я. Яценко підписати Меморандум про співробітництво територіальних громад у формі партнерства з Олешківською міською територіальною громадою. Її представляла начальник Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко і її співробітниці – керуюча справами виконавчого комітету Олешківської міської ради Ярослава Наумовець, начальник відділу правового забезпечення Олешківської міської військової адміністрації Світлана Галига і начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Аліна Бондаренко.
Громада представляла відео – красиве місто, родзинку їх громади – Олешківські піски, друга найбільша пустеля у Європі, доглянуті села з незвичними козацькими назвами і раптом….. як і в реалії, картина різко міняється – російська воєнна техніка, розбиті будівлі, знищена інфраструктура, люди в сльозах і паніці, ще й насамкінець – жахливе затоплення через підрив ворогом Каховської ГЕС. Це було важко навіть дивитися на кількахвилинному відео. Недарма ж мешканці Олешківської громади (вони уже кілька років є мешканцями Новороздільської громади), які прийшли на зустріч із начальником Олешківської міської військової адміністрації Тетяною Гасаненко, що відбулася у приміщенні центральної бібліотеки, відмовилися переглядати це презентаційне відео, бо ж кожен, напевно, боявся побачити знищеним рідний дім, бо ж кожен постійно подумки мандрує рідним Олешшям, багатим краєм, який і живе таким у пам’яті – рідний, теплий, розкішний. І кожен плекає мрію про повернення до рідного дому. «Ми обов’язково повернемося, – впевнено і чітко запевнила Тетяна Гасаненко, не залишивши сумнівів ні в кого, – і тоді ви приїдете до нас в гості».
Свого роду у Новому Роздолі утворилася своєрідна Олешківська міні-громада, бо з початком повномасштабного вторгнення до нашого міста прибуло чимало освітян з Олешок. До речі, саме в бібліотеці, у новоутвореному Бібліо-хабі вчителі он-лайн проводили уроки зі своїми учнями, де б вони не знаходилися (до речі, так працюють і до нині). А тоді ж жили гуртом, у найманих квартирах, де мешкали, бувало, по кілька сімей, без найнеобхідніших у побуті речей, не говорячи про ноутбуки чи кабінети для роботи.
Тож зустріч у Новому Роздолі була особлива. Для багатьох присутніх мешканців Олешківської громади це була нагода відчути підтримку рідної громади, почути відповіді на важливі питання та поділитися тим, що болить. Тут панувала атмосфера щирості, довіри та спільності, адже кожна історія, кожне слово нагадували: ми разом, попри відстань і всі випробування. Спілкування стало кроком до ще більшої єдності. Адже сьогодні надзвичайно важливо, щоб кожен мешканець Олешківської громади, навіть далеко від рідного дому, знав — він не один. А ще у спільній розмові виникла ідея проведення фестивалю козацької слави з кулішем і козацькими традиціями – олешківці планують його провести у Новому Роздолі десь у жовтні.
- * * *
Ми ще мали нагоду поспілкуватися з Тетяною ГАСАНЕНКО, сильною, успішною керівницею і напрочуд красивою та милою жінкою.
- Пані Тетяно,звідки взяли силу, мотивацію працювати в таких умовах, у час війни очолити військову адміністрацію, групувати людей, допомагати землякам..
- У такі часи доречно відповісти: а хіба у нас є вибір? Але це звучить, напевно, трохи пафосно. Я ж не можу сказати, що не мала сумніву, чи очолювати військову адміністрацію, і скажу чесно – так, я відмовлялася, бо боялася, бо жінка і в час війни усе це надзвичайно, особливо емоційно, складно. Але потім подумала… По-перше, маю неймовірну підтримку колег, чудовий колектив, який працює у географічно різних місцях України, але дружно і злагоджено. Та й врешт, коли громада в окупації, хтось же має це робити! До того ж, мала досвід, бо працювала першим заступником міського голови м. Олешки.
Тепер начальник військової адміністрації, тобто у нас немає ні міської ради, ні виконкому. Є депутати, але не мають змоги збиратися на засіданнях. Та й усі повноваження передані військовій адміністрації.
У Херсонській області є 49 громад, тож створено 49 військових адміністра,цій щоб громади могли жити, незалежно чи деокуповані, чи окуповані.
Я знаходжусь в с. Музиківка, це десь 12 км від Херсона, бо там визначено моє місцеперебування.
- У чому полягає робота керівника військової адміністрації? І як це відбувається, коли мешканці громади розкидані, реально ж, по світу?
- Все, що було, все і залишилося. Так, складно, але, переконалася, все можливо. У нас працює 4 школи, он-лайн, звісно, у них навчатиметься цьогоріч 1500 учнів. Хоча фізично і вчителі, і учні у різних місцях, і не лише України. У нас працює інклюзивно-ресурсний центр, який надає послуги ще трьом громадам. Працює музична школа, яка навчає також дітей і інших громад.
А нещодавно відкрито комунальну установу Територіальний центр у Львові, на вул. Чупринки, 71 (контактний номер – 0502013122) – там створено координаційний центр для допомоги переселенцям з Херсонщини «Вільні разом».
Інколи нам самим здається, – передбачаючи моє запитання і сміючись, відповідає пані Тетяна, – що ми робимо нереальні речі.
Ми вдячні усім, хто підтримує наших людей, бо три з половиною роки далеко від дому – це складно.
Але ми обіцяли – повернемося!
- З вашим оптимізмом ви це обов’язково зробите – і не сумніваємося! І все таки: чому саме Ви приїхали у Новий Розділ?
- Я давно знала, що значна частина олешківців, і саме освітян замешкало в Новому Роздолі. Тут таки наша масова агломерація утворилася): Наші мешканці, нині ваші, часто приїздили до нас на заходи у Львів. До речі, Новий Розділ допомагав відкривати цей координаційний центр у Львові. І я давно мріяла поспілкуватися з вашою міською головою Яриною Яценко. Ми вкладаємо Меморандум, за що вдячні і міській владі, і депутатському корпусу. Нас запросили в гості – ми надзвичайно вдячні. Бо підтримка дуже важлива. Ми вистоїмо тільки тоді, коли ми будемо разом!
Як ви почули, ми плануємо у вашому місті провести фестиваль козацької слави, спільно – олешківці і новороздільці. Приходьте, буде цікаво.
Розмова завершилася не лише усвідомленням спільності олешківців і новороздільців та передчуттям незвичного козацького фестивалю, а твердою вірою у перемогу, у повернення у рідні краї і ще однією мрією – відвідати гостинний, щедрий, відновлений Олешківський край з новими друзями.
Віра ВЛАСЮК
