Про це з трепетом повідомляє на своїй сторінці у Facebook Надійка БАСАРАБ:
Знаєте ці прекрасні трепетні відчуття, коли з нетерпінням чекаєш Великоднього ранку, і стримуєшся, щоб не скуштувати пасочки, цвіклів та шиночки з кошика, чи як дитям щиро вірячи чекаєш, що там тобі принесе на ранок Миколай*
Я знаю про що мріють всі українські діти, і я усе життя живу з цим відчуттям- жаданням, щоби одного світлого дня зі світу зникли 140млн нелюдів, які нам паскудять життя, просто за те, що ми- українці є! Які прагнуть нас вбити, принизити, знівелювати у всіх сенсах, які жеруть і спотворюють нашу землю, гвалтують наших дівчат, і вбивають наших діток…
Робімо все, що можемо, тільки тоді разом нація вціліє і процвіте* Україна вже надцять разів воскресала з маленьких зерняток, які зберегли мову і традиції попри заборони і перебріхану історію та забуття. Віра, надія і любов малесенькі і тих і- це могутня сила! Будьте цими зернятками в любих обставинах- це головне! Долучайтесь в збір на ремонт бойового течика мого побратима. Терапевти, доречі, радять людям тилу для подолання тривоги і неврозів просто волонтерити, це наче теж брати участь в бою, виконувати свою роль. Це корисно вам, не бути безпорадними, це корисно безпосередньо для бойовиків! Це дія! Дійте! І всім буде щастя*
