Про це нагадує загалу у повідомленні на своїй сторінці у Facebook “Високоактивний соціопат”
У Стародавньому Римі основною силою держави була армія.
Римська армія складалася з легіонів. В легіоні було 5000 воїнів. Легіон складався і 5 когорт. Відповідно в кожній когорті було 1000 солдат. Воїни всередині легіону поділялися на новачків, навчених, досвідчених, ветеранів та еліту.
Новачки становили зазвичай першу когорту, у другій когорті билися воїни, що вже побували у битві, у третій когорті боролися воїни, що побували в кількох битвах, у четвертій когорті боролися воїни, за плечима яких цілі кампанії. І, нарешті, п’ята когорта чи, інакше, ” непереможна когорта ” чи ” остання тисяча “.
Ця когорта складалася з найдосвідченіших воїнів, воїнів, за плечима яких були не тільки компанії, а цілі війни, і вступала в бій ця когорта в найвизначніший момент бою і саме вона вирішувала його результат.
Ця когорта ніколи не відступала без наказу – вона перемагала супротивника або гинула! Тому і називалася ” непереможною ” , її не можна було перемогти. Її можна було лише знищити. І саме ці воїни й були охоронцями орла легіону. Саме воїни останньої когорти легіону і називалися у Стародавньому Римі «інтелігентами».
Чому ці воїни називалися інтелігентами, тобто. “розуміючими”?
А дуже просто. Цим людям не треба було нічого пояснювати, вони самі все знали та розуміли, що їм робити, і коли робити. І саме тому їх так називали.
Бути інтелігентом, тобто воїном останньої когорти, вважали за честь собі патриції, сенатори, трибуни, цензори, претори тощо.
Інтелігенція – це хребет Риму. Інтелігенція – це те, на чому стояв Рим.
Бути воїном останньої когорти – значить бути професіоналом у своїй справі найвищого класу, бути гідним пліч-о-пліч боротися поряд з кращими людьми і це означає бути самому – представником кращих людей.
