На АЛЕЇ ГЕРОЇВ – тиша…
Теплий вітер тихо сон їх колише…
Сплять синочки у вічному сні –
І здається, померкло життя на землі…
Прислухаюся серцем …
Вдивляюсь в обличчя…
Мчить ВІЙНА, наче герцем,
По душах й століттях…
Це ВОНА… Це ВОНА…
Вкрала вас… Й Ваші сни
Тихий вітер колише
В обіймах ВЕСНИ…
І я тихо вклонюся,
МІЙ СИНУ – ГЕРОЮ!..
Ця ВЕСНА нам дісталась
Дорогою ціною…
Крізь руїни пекельні,
Крізь страждання й поля…
Обгорілі скрізь ДУШІ
І хліба’… І хліба…
І стою’, і молюся…
Тихо думаю думу…
І на вас надивлюся…
А в очах – повно суму…
Не для того ростили
Ми вас на землі…
Щоб чесали вам коси
Лиш ве’сни сумні…
Як же важко зітхає
МАТУСЯ одна:
Надто цінна ця плата –
Зависока ЦІНА…
Сенс життя – на портреті…
А у серці – скрижаль…
І не випалить час її,
Не зігріє і жаль…
Уклонюся, ГЕРОЮ,
Я Тобі… Я Тобі…
Скільки ж ЩАСТЯ і раю
Вбито тут, на ЗЕМЛІ…
І КОХАННЯМ розквітнуть
Молоді деревця.
Бо не бачать вже СВІТЛА
Ваші очі й серця…
І МАТУСЯ самотня –
Ой біда… Ой біда…
І гірка, незворотня
Її доля й сльоза…
Не обнімуть за плечі
Дужі руки й серця…
І зовсім не до речі
Чорна хустка – вдова…
.
В тихім леготі вітру
Вам шепочуть сини:
” Спи, матусю… Розквітну –
І прийду в твої сни…
Усміхнуся з портрета..
Обійму’ сам на сам…
Щоб розквітла планета
– заплатив я життям.
Поцілунок на небі
Сонечком передам…
Щоб у кожній потребі
Цінували ЖИТТЯ!
Не судилось, МАТУСЮ,
Онуків гойдать…
Я до Вас повернуся –
На алеї Героїв… Алеї ЖИТТЯ!”
24.03.2024.
Світлана КОРОЛЬ
