Вчитель з великої літери… Людина з великої літери… Мама, дружина, сусідка, унікальний знавець рідної мови…. Саме таку пам’ять залишає по собі Надія Петрівна КУЦЬ.
Кілька десятків років роботи у Новороздільській ЗШ №2 – скільки роботи зроблено, скільки вдячних учнів назавжди запам‘ятали професійні філологічні і щирі людські поради Надії Петрівни… Глибина думки, глибінь добра і щирості її серця, безмежжя людяності та порядності…
Надія Петрівна не дожила місяць до свого 92-річчя (19 листопада 1930 – 19 жовтня 2022).
Прощання з Вчителем відбудеться у капличці церкви Святителя Миколая Православної церкви України.
Парастас – в середу, 19 жовтня о 19.30 год
Ті, що поруч з нами… – про Надію Петрівну написали колеги по роботі у її 90-річний ювілей.
Вчительці з великої літери
Надії Петрівні КУЦЬ присвячується
У чому сенс життя?
Служити іншим і творити добро.
АРИСТОТЕЛЬ
І якщо добро вічне, та це воістину так, то безсмертний єси, Вчителю, як саме життя.
Куць Надія Петрівна – вчитель української мови та літератури з 1965 по 1989 роки, за плечима якої 40 років трудового педагогічного стажу. Починала свою учительську роботу на Запоріжжі та Полтавщині, але останньою педагогічною пристанню є Новороздільська СШ №2, до якої поспішала 20 років осінньо-зимовими ранками, в дощову негоду…
Бути справжнім учителем – це мистецтво, до нього йшла Надія Петрівна щороку, щодня, усі 40 років, одержавши високу кваліфікацію звання «Старший учитель».
З чистою совістю і повним голосом говоримо про заслуги тих, хто ці заслуги має, щоб віддати їм належне.
У кожного вчителя є свій педагогічний почерк, своя образна система, свої художні прийоми. Її уроки бурхливою рікою несли чисті води співучої й дзвінкої рідної мови, красу запашного слова, сповнених глибоких думок і почуттів.
Великий океан педагогічних ідей мережив голову вчителя у бажанні завершити щось почате й задумане, не шкодуючи ні праці, ні сил. Уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-конкурси, уроки позакласного читання в бібліотеці, зустрічі з цікавими людьми, поїздки в музеї – це ще неповний перелік нових форм і методів навчання і виховання, які втілювала у повсякденну роботу Надія Петрівна.
Школа, літературні новини, грамотність, результативність проведених уроків і заходів – це теми її розмов і сьогодні.
Вона раділа учнівським успіхам, але найголовніше для неї, якою людиною стане її учень.
18 років керувала методоб’єднанням учителів української мови та літератури. У школі «кафедру» називали найдружнішою, бо учительська дружба міцніла у щирості, доброзичливості, конкуренції, дискусіях: як подолати безграмотність, як співпрацювати з батьками…
Надія Петрівна – завжди витримана, пунктуальна, працелюбна, уважна до сусідів, колег, уміє спланувати кожен свій день. І цьому треба повчитись у неї.
Невтомна учительська праця принесла і повноту щастя. Вона пишається хорошими своїми випускниками, які не забувають її, провідують, а вона не відчуває втоми нести безконечне людське тепло.
З усіх доріг, звідусюди, через роки і відстані вдячні випускники пишуть: «На Ваших уроках неможливо було бути байдужим, бо несли Ви для нас красу рідної мови, пристрасть і незламність Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки… Сердечне спасибі, щасти Вам, мій учителю».
Хочеться, щоб дорога ювілярка відчувала, як до неї з любов’ю промовляють не тільки люди, а й «вода, і трава, і земля».
Шановна і дорога Надіє Петрівно, ми щасливі, що Ви поруч з нами і даруєте нам тепло душі і безконечне добро, бо в цьому сенс Вашого життя.
Колеги по роботі
