Задовго до появи рамкових вуликів і пасік біля хат мед на Поліссі добували просто в лісі. Цим займалися бортники – люди, які знали кожне дупло в окрузі й передавали свої знання з покоління в покоління. Ремесло трималося на місцевих диких бджолах, і матеріал за адресою https://sviymed-gift.com.ua/temna-ievropeiska-bdzhola/ добре пояснює, чому саме ця витривала порода століттями жила в поліських лісах.
Сьогодні бортництво переживає друге народження. Ним цікавляться етнографи, екологи, туристи й самі бджолярі, які шукають способів поєднати давні традиції з турботою про природу.
Що таке борть і як її робили
Борть – це штучне дупло, видовбане в стовбурі живого дерева. Найчастіше для неї обирали сосну, дуб або липу віком понад сто років, із товстим рівним стовбуром. Отвір робили на висоті кількох метрів, щоб уберегти бджіл від звірів і непроханих гостей.
Робота була копіткою. Бортник видовбував порожнину спеціальними сокирами й долотами, залишав її висихати, а потім закривав дошкою, яку називали должеєю. Для бджіл лишали вузький льоток. Підготовлена борть могла чекати рій рік або два, адже бджоли самі вибирали собі житло.
Щоб піднятися на дерево, використовували лезиво – мотузку з сидінням, яку закидали на гілку. Бортники мали власні знаки, вирізані на корі, і за ними можна було зрозуміти, кому належить борть.
Борть як частина поліського побуту
Для багатьох поліських сіл бортництво було не хобі, а важливою частиною господарства. Мед використовували в їжі, для напоїв і лікування, а віск ішов на свічки та продаж. Права на бортні угіддя ретельно охоронялися, їх успадковували й навіть записували в документах.
Із цим ремеслом пов’язано чимало звичаїв. Бортники мали свої прикмети щодо погоди та цвітіння, особливі обряди перед першим підйомом на дерево й неписані правила. Наприклад, ніколи не забирали весь мед, щоб бджолина сім’я мала запас на зиму.
Чому ремесло майже зникло
З розвитком рамкового бджільництва борті поступово втратили економічне значення. Пасіка біля дому давала більше меду й вимагала значно менше ризику. До того ж масові вирубки старих лісів знищили дерева, придатні для борті, а самі бортники ставали дедалі старшими.
У XX столітті ремесло в багатьох регіонах вважалося майже втраченим. Лише в окремих глухих куточках Полісся старші люди ще пам’ятали, як правильно видовбати дупло й зняти мед на висоті.
Як бортництво повертається сьогодні
Інтерес до давнього промислу відродився разом із тривогою за долю диких запилювачів. Бджоли, які живуть у бортях, розвиваються в природних умовах, без постійного втручання людини, тому вони цінні для збереження генетичного різноманіття.
Ентузіасти відновлюють ремесло різними шляхами:
- видовбують нові борті в старих деревах за погодженням із лісовими господарствами;
- роблять колоди – відрізки стовбурів із дуплом, які підвішують на деревах;
- проводять майстер-класи й фестивалі, де показують інструменти та прийоми;
- записують спогади старожилів і збирають етнографічні матеріали;
- створюють еко-маршрути, на яких туристи можуть побачити борті наживо.
Чим відрізняється лісовий мед
Мед із борті збирають зазвичай один раз на рік, наприкінці сезону. Його небагато, але він має насичений смак і складний аромат, бо бджоли збирають нектар із дикорослих рослин – верещатника, чорниці, липи, лісових трав. Часто він темніший за пасічний і містить більше перги.
Такий мед – не масовий продукт, а скоріше гастрономічна рідкість, яку цінують за історію та природне походження. Головне ж у сучасному бортництві – не обсяги, а повага до лісу й бджіл, без якої давнє ремесло ніколи б не вижило на Поліссі.
