Отже, історія з облаштуванням дощенту зруйнованих часом вхідних сходів у другий під’їзд будинку по проспекту Шевченка, 21 розпочалася ще восени 2024 року. Зокрема, мешканка квартири, що у цьому під’їзді, пані Іванна Католик, якій не раз, як, зрештою, і іншим сусідам, доводилось спотикатися, долаючи рештки східців, вирішила звернутися у КП «Розділжитлосервіс» з проханням відремонтувати сходи (як мешканець квартири у першому під’їзді цього будинку, можу підтвердити, що ці сходи таки найбільш зруйновані у порівнянні зі сходами решти під’їздів будинку №21).
Керівництво комунального підприємства, як мовиться, прийняло це звернення до відома…
Тим часом минув рік, півтора, а сходи ще більше руйнувалися. А декілька тижнів тому мешканець цього під’їзду Мирон Яворський , який раніше часто відлучався на «заробітчанські хліби» по закордоннях, а натепер повернувся у Новий Розділ, поспілкувавшись з пані Іванкою, дізнався про те, що вона зверталася до комунальників за сприянням у ремонті сходів. Та ба – там обіцяли допомогти, але справа не зрушила і досі.
От пан Мирон і вирішив підтримати сусідку, але по – своєму. Зокрема, спершу також навідався у КП «Розділжитлосервіс» з проханням допомогти. Керівник підприємства Богдан Васильович Федьків вислухав візитера, який повідомив, що якщо комунальники, через брак фахівців, не мають можливості відремонтувати сходи, то це може виконати він, але потрібні матеріали. Ознайомившись з переліком, очільник КП «Розділжитлосервіс» повідомив, що може хіба що надати пісок та дошки для встановлення опалубки. «І це підійде», – відповів пан Мирон і почав планувати ремонт східців.
У наступні дні за власний кошт купив необхідні матеріали, зокрема, металевий кутник, щоб сформувати каркас сходів, електроди, а зварювальний апарат пан Мирон мав на власній «господарці».
Можливо, хтось може подумати, що пан Мирон – професійний будівельник, тому взявся виконати доволі непросту роботу з ремонту сходів. І я так до знайомства вважав. І помилився. Бо пан Мирон за освітою педагог, після закінчення педагогічного інституту тривалий час працював вчителем географії у Березинській середній школі. Минали роки, а на вчительську зарплатню ніяк не вдавалося покращити сімейний бюджет. От і вирішив пан Мирон змінити «хід речей» своєї долі і надцять років тому, завершивши свою вчительську кар’єру, подався на заробітки. Працював і у Москві, і в Німеччині та Іспанії. Опановувати будівельні професії йому не було важко, бо і дід, і батько були вправними господарями у гірському селі на Львівщині, також фахово володіли столярським ремеслом. Звісно, у дитинстві прищепили навички до теслярської та будівничої справи і Мирону. Виявилося, що у дорослому житті це дуже знадобилося.
Даруйте за відступ, але він у даному випадку доречний. Отже, у вівторок минулого тижня Мирон Яворський приступив до роботи. Не забарився і добровільний помічник, пан Іван Складан , який із сім’єю мешкає у квартирі цього під’їзду – удвох і робота пішла швидше. А ще через день, бо на середу випало свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, продовжили облаштування сходів. Невдовзі з КП «Розділжитлосервіс» сюди доставили пісок, цемент і бувші в користуванні дошки. Майстри – сусіди злагоджено монтували та «зв’язували» опалубку, а пані Іванна теж надавала посильну допомогу. Після цього приступили до завершальної фази – підготували розчин та заповнювали ним сходові форми.
У п’ятницю, 27 березня, сходи були відновлені. З приємністю демонструю світлини, які зафіксували цей світлий процес, ініційований небайдужим мешканцем під’їзду Мироном Яворським , який підтримали сусіди…
Іван БАСАРАБ
