Зізнаюся відверто, що мені ще не доводилось читати у соцмережах стільки позитивних, щирих, на межі поклоніння , відгуків про воїнів, які віддали життя за Україну у новітній російсько – українській війні. А конкретно таких високих почестей -– і у офіційних співчуттях , у відгуках і звичайних людей із різних середовищ соціуму міста Трускавець – удостоївся уродженець Нового Роздолу, воїн Олександр Вербенець, 1978 року народження, який 26 березня 2026 року поліг смертю хоробрих поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області. про уродження Нового Роздолу.
Зазначимо, що новороздільця Олександра Вербенця громада славного курортного міста Трускавця вважає своїм мешканцем невипадково. Бо Олександр, який після закінчення Новороздільської СШ№3 поступив у Львівський інститут внутрішніх справ, а по завершенні навчання був скерований працювати у Трускавецьке міське відділення поліції, з того часу і до загибелі на полі бою жив і здобував визнання і як добра людина, і як правоохоронець у Трускавці. І, власне, відтоді почалася нова сторінка біографії Олександра : саме в Трускавці розкрилися його вроджені хисти, найкращі риси характеру, організаторські здібності, а насамперед порядність і людяність. І ми, новорозділська міська громада, навіть не підозрювали, наскільки потужною особистістю був син землі новороздільської Олександр Вербенець. На підтвердження наведу витяг із повідомлення Трускавецької міської ради, присвяченого світлій пам’яті нашого земляка:
«У похмурий недільний день 29 березня родина, побратими, друзі-поліцейські, представники влади та значна частина Трускавецької громади прибули на Перехрестя Героїв, щоб зустріти Олександра.
«Саша, як же так? Саня, ми не віримо!» – ці слова рясніють не лише в коментарях у соцмережах, а й звучать з вуст дуже багатьох його друзів. Дійсно, ніяк не віриться, що Олександра вже немає з нами, посеред живих. Не віриться, що він, такий спокійний, виважений, мудрий та далекоглядний, такий відданий своїй роботі, своїй сім`ї, своїй професії, рідній Україні, зараз лежить закритий у труні.
Трускавець прекрасно знав Олександра Вербенця – в першу чергу як зразкового міліціонера, капітана, очільника служби дільничних інспекторів міліції. Після реформи правоохоронних органів він став прикладом для молодих поліцейських. Брав участь в АТО, а відколи почалася повномасштабна війна, то майор Вербенець періодично проходив службу у гарячих точках, на східному, північному та південному напрямках.
Його участь у місії на Донбасі в березні 2026 року мала стати черговим епізодом, наближалася ротація. Але на світанку 26 березня в місті Костянтинівка біля Краматорська ворожий дрон влучив у двох поліцейських з Батальйону поліції особливого призначення (БПОП) «КОРД» (стрілецький). Попри всі намагання побратимів, евакуювати пораненого офіцера Олександра змогли лише через декілька годин, тож час спливав, а разом з ним спливала дорогоцінна кров – носій життя…
Як же сумно та гірко все це усвідомлювати, що передові технології, які мали б полегшувати життя людям, приносити радість та натхнення, насправді це життя забирають, перетворюють його в кошмар.
Світлої пам`яті Олександр Вербенець народився 6 листопада 1978 року. Своє життя він присвятив роботі у правоохоронних органах. Зокрема у Трускавці – 20 років служби в міліції/поліції. Створив сім`ю, дбав про неї, а також дбав про лад та безпеку в нашій громаді. Був прикладом для всіх – і людей у формі, і цивільних, і навіть для ворогів, адже навіть вони, правопорушники, визнавали його правоту, його мудрість, його справедливість. Тому нема жодної людини, котру б не засмутила ця звістка про його трагічну загибель на фронті.
Сумуємо у зв’язку з цією непоправною втратою та висловлюємо щирі співчуття родині полеглого Героя, дружині та дітям, його побратимам та всій поліцейській спільноті, котра втратила такого мудрого і відважного офіцера…»
Після наведених глибоких, ґрунтовних відгуків про цю виняткову особистість непросто додати нових яскравих штрихів до портрета Героя. Однак, готуючи редакційне Післяслово про Олександра Вербенця, усі співрозмовники, з якими довелося спілкуватися, із захопленням розповідали про Олександра у новороздільський період його напрочуд наповненого буття, коли він був школярем та юнаком.
Отож додаємо у вінок пам’яті про полеглого Героя, уродженця Нового Роздолу Олександра Бербенця, яким так гордиться місто Трускавець, і спогади мешканців нашого міста. Бо, як відомо, колишніх новороздільців не буває і наше місто також гордиться Олександром Вербенцем , який як особистість у значній мірі формувався і в Новому Роздолі…
У щасливого новороздільського подружжя Василя та Надії Вербенців після одруження народилося двійко синів – старший Олександр та молодший Андрій (зараз він живе і працює у Польщі). Батьки ростили і виховували дітей в любові, прищеплювали їм звичайні людські і християнські цінності, привчали до порядку, бути чесними, шанувати старших, допомагати одне одному та добре вчитися. Олександр з першого до дев’ятого класу вчився у СШ №4, а 10-й та 11-й класи закінчував у СШ №3. Як згадує очільниця Новорозділmського міського відділу освіти Галина Юліанівна Панчишин, яка викладала уроки географії у класі, де вчився Олександр, юнак напрочуд легко адаптувався у новому колективі учнів, був відкритим, товариським та комунікабельним. А також добре вчився. Здавалося, що він тут навчається з першого класу.
Після закінчення школи Олександр поступив вчитися у Львівський університет внутрішніх справ на стаціонарне відділення, тож до Нового Роздолу приїжджав не так часто. Але щоразу знаходив можливість зустрітися з однокласниками, згадати шкільні роки. До речі, на Чин похорону, який відбувся у Новому Роздолі 30 березня, прибули зі Львова його шкільні товариші – Ігор Панчишин та Роман Пшик і проводжали у останню путь однокласника на Алею почесних поховань полеглих героїв Новороздільської громади на території Берездівецького цвинтару.
Дуже душевно і тепло згадувала про Олександра і пані Марія Поліщук, сім’я якої роками товаришувала із сім’єю Вербенців, а донечка Наталя вчилася із Сашею у одному класі. «Знаєте, Олександр був золотою дитиною – неймовірно добрим, ввічливим та вихованим, а водночас і принциповим та наполегливим. Ці риси він перейняв від матері Надії та батька Василя, який раптово помер у доволі молодому віці», – згадує пані Марія. Також Марія Ярославівна відзначала відданість Олександра шкільній дружбі, готовності прийти на допомогу, його добрий характеру, адже її донечка інколи розповідала матері про своїх найближчих друзів, зокрема, Сашу Вербенця.
Коли пані Марія із соцмереж дізналася про загибель Олександра на війні, вона втратила спокій, та і під час нашої розмови Марія Ярославівна не могла прийти до себе. Тільки повідомила, що під враженням непоправної втрати сина своїх близьких друзів написала щемні віршовані рядки, присвячені Олександру:
Найкращі з кращих, падають від куль,
Грудьми своїми друзів прикривають,
Сумним набатом, в селах і містах,
Звучать слова:”Герої не вмирають!”
Дякуємо, Сашо, за захист . Честь!!»
…30 березня наша громада зустрічала і проводжала у останню путь уродженця міста, випускника Новороздільської СШ №3 Олександра Вербенця. У просторі міської Алеї Героїв небайдужі новороздільці, зокрема, рідні, знайомі сім’ї Вербенців, однокласники полеглого воїна, представники влади у скорботі зустріли кортеж із тілом захисника України, який прибув у Новий Розділ із Трускавця, де цього дня о 10-й годині відбувся Чин похорону Героя. Священники новороздільських церков відправили спільну молитву за упокій душі воїна – земляка, а згодом процесія вирушила на Алею почесних поховань полеглих Героїв новітньої війни на Берездівецькому цвинтарі, де поховали Героя.
Честь і слава!
Підготував Іван БАСАРАБ
