Ярина ЯЦЕНКО: «Працювати треба багато, і комплексно, якісно і на перспективу»
П’ять років тому у грудні ми також сиділи у кабінеті тоді ще новообраної міської голови у післяробочий час, коли вже працівники розійшлися і безперестанку не видзвонював телефон чи хтось не заглядав у двері, коли зимові морозні сутінки уже огорнули місто і лише одне вікно адмінбудівлі Новороздільської міської ради заклопотано висвічувало. Навіть не віриться, що так швидко промайнуло цих 5 років, скільки відбулося подій, а у тихій розмові вчувалася все та ж щира мрія, підсилена тепер набутим досвідом, реальними сподіваннями і отриманою у процесі роботи навченістю.
– Ярино Володимирівно, у першому нашому інтерв’ю-представленні у грудні 2020-го, пригадую, Ви озвучили ваш життєвий не то лозунг, не то принцип роботи, який ми навіть винесли у заголовок: «Працювати наполовину не вмію: справу потрібно або робити добре, або ніяк». Чи змінилося Ваше життєве кредо, чи, навпаки, стало більш жорсткішим або, навпаки, поблажливішим?
– Напевно, як працювала, оцінять мешканці. Скажу лишень, що ми намагаємося робити все комплексно, зробити так, аби не повертатися до цієї справи: приміром, є проєкт чи грант, який забезпечує лише ремонт, але не передбачено меблі і обладнання, то ми доповнюємо його, дофінансовуємо, пропонуємо щось додатково, словом, робимо так, щоб не повертатися назад до цієї справи, щоб зробити її повністю, сповна. І друге, завжди вимагаю – якість робіт! Якщо робити, то щоб якісно і функціонально, з розумінням, де, для кого і коли буде все це потрібно, без отого прийнятого «потім» чи «хтось» доробить.
– У 2020-му лише формувалася команда, ще не всі були призначені. Минуло п’ять років, тобто уже можна робити висновки, бо ж недарма загальноприйнято, що кадри вирішують все. Тож як Ви оцінюєте свою команду?
– Команда уже, вважаю, сформована і працює як одне ціле. І це не тільки про команду в міській раді, тобто заступників, начальників відділів та управлінь, спеціалістів, але і про депутатський корпус, і про виконавчий комітет. За ці роки ми не встигли, як кажуть, пересваритися, бо це абсолютно не приносить користі громаді. Так, є свої амбіції, різні погляди, але ми багато разом обговорюємо і завжди знаходимо спільну точку зору, намагаємося врахувати інтереси різних людей, дослуховуватися до різних думок, і в результаті приймаємо зважені, як на мене, рішення, виробляємо спільну позицію.
Переконана, що міський голова – це про господарку, а не про політику. Політикою можна «бавитися», але це ніколи не приносить користі. Тому якщо є обгрунтована пропозиція, з користю для громади, то ми прислухаємося до неї.
– Ви перша міський голова, якій вдалося цей дуже розумний підхід «міська влада – це господарка, а не політика» вивести на перше місце. Ви перша і, сподіваємося, єдина міський голова, якій довелося працювати у такий важкий час війни. Можливо, саме ця війна десь примусила всіх об’єднатися, допомогла створити такий безкомпромісний підхід до громадських справ, тобто хоч у чомусь проявила так би мовити «плюс»?
– Важко таке сказати. Перший рік ми працювали при «ковіді», але також уникнули якихось політичних суперечок. Війна, звичайно, згуртувала, хоча я бачила багато громад, де у час війни всі пересварилися, ведуться ще політичні війни. Тому, думаю, все залежить першочергово від людей, від їх свідомого вибору. А хто вчив нас, що робити, якими мають бути наші дії у перші дні повномасштабного вторгнення? Робили те, що було необхідно, як вміли, і саме оця людська згуртованість найбільше допомогла і навіть перевищила наші очікування. Насправді ж війна дуже ускладнила нам роботу і взагалі не має ніяких плюсів. У мирні часи завданням місцевої влади є розвиток громади, її зростання, покращення якості життя кожного мешканця. Тепер маємо допомагати Збройним Силам України, військовим та їх родинам, підтримувати внутрішньопереміщених осіб. Що з цього найважливіше? Є дві протилежні позиції: одні кажуть – все віддати на війну, інші говорять – життя триває, і громада має свої потреби, про які також треба подбати. Ми ж маємо шукати баланси між тим і іншим. Робити так, аби допомагати армії, але не забувати і про мешканців громади, їх потреби, дбати про їх безпеку.
Щодо внутрішньопереміщених осіб, людей, які до нас переїхали, все просто – ми не вважаємо їх чужими, це наші люди, яким треба допомогти тут адаптуватися і жити. Адже до Нового Роздолу свого часу приїхали всі – і стали новороздільцями.
– Одне з основних завдань – допомога військовим. У чому вона оцінюється?
– Це надання коштів для закупівлі або закупівля техніки для військових частин за рахунок бюджетних коштів, волонтерських ініціатив. Це допомога нашим військовим та їх родинам. До прикладу, візьмемо 2025 рік. Допомога військовим частинам на придбання різної спеціальної техніки по Програмі підтримки державної політики національного спротиву склала понад 12 млн грн. Крім того, ветеранські програми – це ще додатково понад 7 млн грн. Сюди належить виплата допомоги пораненим, родинам безвісти зниклих, полонених, організація безкоштовного харчування в навчальних закладах, відпочинку та оздоровлення дітей військовослужбовців тощо. Це робота з людьми, допомога в оформленні документів, різних «статусів», організація реабілітаційних заходів, цим займаються помічники ветерана, працівники соцзахисту та Центру надання соціальних послуг. Окремою ланкою є робота з забезпеченням житлом тих, хто отримав інвалідність внаслідок війни. Цьогоріч це десять квартир, які вже придбані або будуть придбані для хлопців з бюджетів різних рівнів. З Новороздільської громади у лавах військових близько 2000 осіб, тож роботи маємо багато.
–Тепер про господарку. Завжди дороги були проблемою номер один. Як з цим справи? І за багато років вперше, напевно, цьогоріч хоч місцями провели ремонт внутрішньоквартальних доріг.
– І це знову мова про баланси. Війську треба допомагати по максимуму, але і дороги потрібно підтримувати в належному стані. Центральні дороги щороку підремонтовуємо струменевим методом, тобто так званою «плювачкою». Цього року ремонтували і квартальні дороги, бо вони дійсно в жахливому стані і звернень та скарг дуже багато. Як обирали, які ремонтувати? Це в першу чергу були заїзди до навчальних закладів громади – шкіл і садочків. Думаю, результат очевидний. Тож і наступного року плануємо почергово поступово підремонтовувати квартальні дороги.
Якщо взяти за останні п’ять років, то вдалося капітально відремонтувати в’їзд до міста – вул. Грушевського. Це один з наглядних прикладів комплексного підходу – ми не просто заасфальтували вулицю, а спочатку зробили ливневу каналізацію, понизили обочини, забрали кущі і посадили нові дерева, частково відновили освітлення, планували ще пішохідні доріжки, але війна завадила.
Також капітально, із водовідведенням, відремонтували вул. Винниченка, яка була напевне в найгіршому стані. Це дорога до Новороздільської школи №3 ім. А. Гергерта, а також ще там розвивається бізнес (у приміщеннях хлібозаводу), тож необхідно було зробити дорогу, бо транспорту добратися неможливо. Там ще треба відновити тротуар, плануємо зробити це наступного року.
Загалом велика проблема наших доріг – погана ливнева каналізація і навіть з малими дощами місто «плавало». Тому, коли робимо капітальний ремонт доріг, завжди включаємо вирішення відведення води. Збудували ливневу каналізацію на ділянці нижче третьої школи – пр. Шевченка, 28-28-А і разом з ремонтом на Винниченка це майже повністю вирішило проблему у цих кварталах. Така ж ситуація на Шашкевича та інших менших ділянках.
Спільно із Департаментом дорожнього господарства провели ремонт дороги у село Горішнє. Ремонтуємо поступово також менші дороги та дороги у селах громади. Велику роботу проведено також з обочинами, ровами, бо вони буквально майже всюди були сильно замулені.
-Наразі комунальники розчищають від кущів та «горбів» зелену зону вздовж центральних доріг міста. Дрібничка ніби, але наскільки міняє зовнішній вигляд, облагороджує місто.
– Так. І це не тільки прикрашає місто, але і значно здешевлює процес прибирання. Колись, прибираючи центральні дороги, сміття не вивозили, а роками зсипали на зелену зону, що і спричинило утворення «горбів». Це утруднює прибирання, бо по рівному тракторець проїде і покосить, водночас і дешевше. Кущі вздовж доріг колись були гарні, але уже віджили свій вік, є серйозною перепоною для водіїв і знову ж таки, здорожчують комунальні послуги, бо кущі треба принаймні тричі на рік стригти, а це додаткові великі витрати. Після пониження газонів місто виглядає чистіше, просторіше, і цим ми значно здешевили прибирання.
Так, є потреба і тротуари ремонтувати, бо асфальт зносився. В цьому напрямку зробили чимало роботи, але коштів на все не вистачає, та і пріоритети у війну дещо інші. Серед найбільших зроблених об’єктів – центральний тротуар від «Сільпо» до центру, територія біля пам’ятника «Борцям за волю України», флагшток та облаштування території біля Алеї Героїв, тротуар по вул. Яворницького до православної церкви, тротуар по бул. Довженка, інклюзивний перехід від пам’ятника Шевченку до центру зайнятості, тротуар по вул. Чорновола до Управління соціального захисту населення, частина дороги в селі Березина, територія навколо пам’ятника в с. Берездівці тощо. Було і інших більш дрібніших робіт. Треба згадати також про центральну площу. Розпочали її ремонт ще до повномасштабного вторгнення. Завершувати було складно, знову ж таки через інші пріоритети, але, як бачимо, роботи виконано з озелененням, освітленням, лавками, територією позаду МБК «Молодість», де облаштовано паркомісця, підпірною стінкою збоку від ресторану. Дякую «Нафтогаз Тепло», яке активно включилося та замінило теплові мережі, які перетинають площу. Але без фонтану. Фонтан там таки має бути. Але то вже після Перемоги.
Аби вирішити проблему паркування на газонах, активували практику облаштування паркомісць в кварталах. Виконком дає дозволи на стоянки в кварталах, спеціалісти розглядають, чи місце відповідає санітарним нормам, чи немає прокладено мереж, чи узгоджено із сусідами тощо. Власники машин облаштовують стоянки за свій кошт. Звернень багато, іноді просто бачимо, що люди ставлять авто на газоні, тоді йде інспектор з благоустрою і пояснює правила, як можна облаштувати стоянку.
-Якщо вже про комуналку говоримо, то як з технікою – не вистачає ж, доводиться орендувати?
– Так, безперечно, її завжди бракує. Тому докладаємо багато зусиль, аби поповнити автопарк громади. Придбали три шкільних автобуси, нагадаю, не було жодного, отримали від благодійників автобус для управління культури, спорту і гуманітарної політики, тож можемо везти дітей на виступи, змагання, конкурси, в управлінні соцзахисту – бус для перевезення людей з інвалідністю, в комунальних підприємствах з’явилися трактор з причепом, невелика грузова машина, 2 буси і маленький тракторець, який косить траву, цими днями придбали новий екскаватор. В лікарні – машина швидкої допомоги. Так, щось купили за власні кошти, щось – грантове або завдяки благодійникам. Але ріст і поступ вперед є, що не може не тішити.
–Виглядає, війна, хоч це і найгірший винахід людства, «принесла» нам додаткові кошти?
– Ні, зовсім невірне твердження. Насправді ми залишаємося небагатою громадою, дотепер дотаційною. Тільки раніше ми мали дотації більше 50 %, то нині вже 35 відсотків, або у коштах: найбільша дотація свого часу була 57 млн грн, а цьогоріч 30 млн грн отримали. Тобто зростаємо в статистиці, але не так багато зростаємо у сумі коштів, бо відповідно, коли більше заробляємо, то менше отримуємо дотації. Так буде, поки не станемо повністю самодостатніми в фінансовому плані.
Але маємо поступ і розвиток. Перший бюджет п’ять років тому включав у себе 121 млн грн власних надходжень, тобто податків і зборів, які сплачуються у місцевий бюджет, на 2026 рік вже затверджено у бюджеті власних надходжень – 243 млн грн, тобто зросли вдвічі.
Звісно, у цьому є і велика доля інфляції, відсотків 30, думаю. Але головне – це праця наших працівників у трьох напрямках. Перший – збільшення надходжень до міського бюджету. Тут треба виокремити надходження від податків за землю та плати за оренду землі, активно переконуємо, що працювати треба чесно і за землю треба платити. Як результат, десь на 8 млн грн щороку більше є надходжень по цій статті доходів. Другий напрямок – робочі місця, які створюються. Релоковане у нас одне підприємство – швейна фабрика «Денаві» з Харківщини. Виготовлення кукурудзяних чіпсів у приміщеннях колишнього хлібозаводу – це наша новороздільська компанія «Хліб-трейд», яка масштабувалася. Турецьким інвестором добудовуються установки зберігання електроенергії, і це також нові робочі місця. Значно розширило діяльність ТОВ «ДМЗ «Карпати», яке у нових приміщеннях ремонтує локомотиви. Заїжджає до нас компанія ТОВ «Укрнафтозапчастина», де виготовляють деталі до машинобудування. Є ще й інші об’єкти, про які вже більше розкажемо, коли вони повністю почнуть свою діяльність. Колись законсервовані території сірчаного підприємства завдяки рішенню ЛОВА, яке пішло нам назустріч, поділили на окремі земельні ділянки з кадастровими номерами, що дає можливість розвиватися цій території.
І третій напрям – це свого роду реформування на результат. Кошти залишаються в громаді, але їх можна використати на щось інше. Як приклад, міська лікарня. Свого часу скільки було шуму, мовляв, скорочують, дехто говорив і про закриття лікарні. Але поглянемо з іншого боку: на той час 20 млн. грн давала держава і 20 млн. ми мали дофінансовувати з міського бюджету, щоб лікарня «вижила» і могла бодай зарплату вчасно платити. Реформували. Лікарня працює, збільшує кількість послуг, придбали медичну апаратуру, заклад розвивається, оновлюється, хоч міський бюджет не дофінансовує лікарні на зарплату. Кошти скеровуємо на розвиток. Тут оновили терапевтичне відділення, приймальний покій, реєстратуру, відкрили Центр реабілітації, облаштували центральний інклюзивний вхід з стоянками для автомобілів, встановили два індивідуальних теплових пункти, сонячну станцію, відремонтували дах над інфекційним відділенням, з’явилося також нове медичне обладнання – УЗД, відеогастроколоноскоп, обладнання в реанімації, майже повністю оновлено лабораторне обладнання, тощо.
З таких свого роду реформ можу назвати і те, що всі школи громади переходять від сторожів на охоронну сигналізацію – як результат при завершенні переходу отримаємо 2 млн грн економії щороку, які можна використати на інші потреби у місті. 1,5 млн грн економії отримаємо від облаштування спільної пральні для дитячих садочків, а не в кожній дошкільній навчальній установі, як було раніше, тим паче, грантодавці дали обладнання на пральню. Встановлення ІТП (індивідуально-тепловий пункт) у Новороздільській ЗЗСО №5 дало 1 млн грн економії за опалення за один опалювальний сезон. Ми це обгрунтували грантодавцям і цього року встановили ще сім ІТП в навчальних закладах міста. До речі, своїх коштів витратили приблизно 100 тис грн (це часткове співфінансування проєктів) напротивагу більше 11 мільйонів грантових коштів. Так, ціни на енергоносії зростають, але в гігокалоріях економія буде мінімум 30%. Продовжуємо і заміну вікон, що також дає економію енергоносіїв. Найбільше в цьому напрямку зроблено в дитячому садочку «Голубок» (№5), там повністю замінено вікна, в також в ДНЗ «Берізка», «Сонечко», «Малятко» та в 2-й школі. Це перелічила найбільші проєкти, а робимо і дрібніші речі в цьому напрямку.
Натомість всі вчителі шкіл отримали ноутбуки, облаштовано STEAM лабораторії хімії, фізики та біології в Новороздільському ліцеї ім. В Труша, навчальні класи по роботі з деревом, фотографії, театрального гуртка в БДЮТ, відкрили Центри раннього розвитку дитини в Березинському ДНЗ «Струмок» та Тужанівському ЗЗСО, збудували спортивний майданчик з мультифункціональним покриттям в 4-й школі, тощо.
– Щодо проєктів, то їх кількість значно зросла. По праву, проєкти – Ваша сильна сторона. Розкажіть, як вдається залучати їх? І чи можна вже підрахувати в загальному здобутки?
– Також дехто каже: війна принесла проєкти. Ні. Війна просто трансформувала напрямки проєктів, на що вони спрямовуються. Адже багато громад працювали з грантами давно і мають успішні кейси. У нас же елементарні мікропроєкти, пригадую, подавали штук 5 на всю громаду на рік. У перший рік діяльності ми вже подали 19, з яких 12 реалізували.
Як залучаємо? Активно працюємо з різними грантодавцями. Створили у Новороздільській міськраді відділ розвитку громади й інвестицій, де дівчата навчаються, багато працюють, вивчають пропозиції. І при формуванні команди в посадові обов’язки заступника внесли роботу з проектами – Ольга Романівна справляється дуже добре. Де потрібно співфінансування з міського бюджету, що дозволяє якісніше працювати з проектами, надаємо, насамперед дякую депутатському корпусу, який підтримує такі починання.
Вернулися ми до європейської ініціативи «Угода мерів» (найбільший у світі рух за збереження клімату та енергії на локальному рівні), три роки наполегливо працювали, щоб змогли підписати цю угоду, не менш посилено треба працювати, аби нам давали гранти.
Найбільше ми співпрацюємо з ЮНІСЕФ (UNICEF – Дитячий фонд ООН — це глобальна організація, що займається захистом прав та інтересів дітей по всьому світу, працюючи для забезпечення їхнього здоров’я, освіти, безпеки та добробуту, особливо в кризових ситуаціях, як-от в Україні, де надає життєво необхідну допомогу сім’ям та дітям у сферах охорони здоров’я, освіти, психосоціальної підтримки, води та санітарії). Ми навіть є громадою ЮНІСЕФ, тобто спочатку нам просто надають гранти на певні проєкти, а потім підписують угоду про посилену співпрацю з громадою і тоді враховують наші побажання. Співпраця полягає, що важливо, не тільки в коштах, а і в навчаннях наших працівників, що приносить результат. Проєкти ЮНІСЕФ мають мале співфінансування, але є багато трансляторів, тобто компаній, через які реалізовуються ці проєкти, і це складно, бо в кожного свої правила.
За 2024 на проєктах ми залучили для громади орієнтовно 33 млн грн. За 2025 рік кошти ще не підбиті (детальніші цифри прозвучать на щорічному звіті міського голови), але впродовж поточного року встановили 9 ІТП, сонячні станції на лікарні і на будівлі управління соцзахисту, закінчили облаштування Центру денного перебування для дітей з інвалідністю, відремонтовано 8 туалетів у дитячих садочках і один – у Роздільській школі. Минулого року, до речі, зроблено 5 інклюзивних туалетів у новороздільських школах. Також замінено водопровід по вул. Галицькій у селищі Розділ (3,5 млн грн на цей проєкт дав ЮНІСЕФ), а також замінили обладнання для очистки води в КП «Розділ», зробили центр дитячого патронажу у лікарні, в тому числі провели навчання для медсестер. З найбільших подій можна назвати і створення Молодіжного центру в Народному домі с. Берездівці, де молодь не лише відпочиває, але й розвивається – цьогоріч провели хакатон і команда-переможець отримала кошти і зреалізувала свій проект «Чисте озеро». Маємо ще 4 учнівські проєкти-переможці в молодіжній політиці. У цьому напрямку додає драйву робота Молодіжної ради.
Також ми тісно співпрацюємо з МОМ (Міжнародна організація з міграції — міжурядова міжнародна організація, створена й діюча для розв’язання численних міграційних проблем у сучасному світі), завдяки яким створили сквер «Єднання» і ще кілька проєктів в управлінні соцзахисту, встановлено нові сидіння на міському стадіоні.
З нового – ми розпочали співпрацю з GIZ (німецьке товариство міжнародного співробітництва), проєкти якого передбачають допомогу розвитку бізнесу в громаді, вони уже проводять скринінг, фокус-групи, вивчають громаду.
Маємо результат і від гранту по профорієнтації. Вперше брали участь у співфінансуванні проєкту для Новороздільського професійного ліцею, де відкрили великий навчальний центр з лабораторією для навчання зварників.
Ukraine Facility — програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу, завдяки участі в якій ми отримали державні гранти на два великі проєкти вартістю понад 10 млн грн кожен – їдальня у Новороздільській школі №3 ім. А. Гергерта і укриття Новороздільському ЗЗСО №5. Плануємо реалізувати і третій грант – пожежно-охоронна сигналізація у Новороздільському ЗЗСО №4.
Організація «Турбота в дії» допомогла облаштувати два простори для розвитку та активно працює з дітьми в МБК «Молодість» та Народному домі с. Берездівці.
Це далеко не все, звичайно, але найбільш вагоме.
– Молодь у нас активна, і це не може не тішити. А там де молодь, там і спорт. І у нашій громаді прогрес суттєвий. Чого лишень вартує феєрична перемога міської футбольної команди у Першій лізі Львівської області!
– Програму підтримки спорту збільшили у десять разів. І це не тільки про футбол, як багато хто вважає, хоча здобутий Кубок області і перемога у Першій лізі Львівської області, визнаймо, дуже вагомі перемоги. Здобули цьогоріч 2 місце в області по загальному заліку в Спартакіаді з усіх видів спорту, а це 14 видів спорту у трьох категоріях «дорослі», «ветерани» та «люди з інвалідністю». Дівчата-волейболістки представляють нашу громаду у змаганнях всеукраїнського рівня. Почали підтримувати також команду з баскетболу.
–Згадали і про укриття. Дякувати Богу, наразі у нас все добре. Але попереду зима, тривожна, тож хотіли би знову підняти тему пунктів незламності.
– Перелік пунктів незламності закріплений: у Народних домах в с. Розділ і в с. Гранки-Кути, у Новому Роздолі в укритті по вул. Чорновола, 12 і в лікарні. Наразі немає потреби, щоб там постійно буди люди. План є, бачення, як діяти, також, маємо генератори, теплові пушки, запаси палива, води, продуктів і навчених людей, які знають, що мають робити. Тим паче, мали гіркий досвід, коли кілька діб були без світла.
Найперший такий пункт – це лікарня. Будемо рекомендувати всім туди звертатися, а вже там скеровують, що робити далі. У лікарні є сонячні панелі, генератори і альтернативне тепло, тож територія автономна. Лише молю Бога, аби не довелося ці плани ніколи застосовувати.
Щодо укриттів щоразу збільшуємо їх кількість і стан. Відремонтовано укриття у Новороздільському ліцеї ім. Труша, 4-й школі, Роздільській школі, в будинках по вул. Чорновола, 12, пр. Шевченка, 10, пр. Шевченка, 21 тощо. На завершення масштабні роботи в ЗЗСО №5, там укриття міститиме 800 осіб. Надалі плануємо ще укриття в ДНЗ, розпочинатимемо з 8-го садочка, «Малятко», вже передбачили там кошти на проектування.
–Ярино Володимирівно, маєте досвід, напрацьовані шляхи праці, бачення стратегічного розвитку громади. Чи маєте ще бажання і мотивацію працювати для Новороздільської громади надалі?
-У нас затверджена стратегія розвитку Новороздільської громади, я була при її написанні і вважаю, вона є цілком реалістична. Зрештою, що б ми не робили, завжди думаємо не лише про сьогодні чи навіть завтра, а про те, як це буде працювати дуже довго. Зрештою, вважаю вірною поговірку, що перемагає той, хто щодень робить свою роботу, хто не опускає рук і передчасно не зупиняється. І немає людей, які не помиляються. А вже що зроблено, нехай мешканці і оцінюють.
Наразі скажу одне: за п’ять років ні разу не пошкодувала, що є тут. Я люблю свою роботу. От лишень дуже боляче і важко проводжати в останню путь наших полеглих Героїв…
Маю одну давню заповітну мрію: щоб наша громада зрештою навчилась поважати себе, поважати своїх людей та їх здобутки, адже ніякий дрогобиччанин чи львів’янин не буде говорити погано про себе, про місце де він живе. На початках, пригадую, дехто радив добиватися, щоб нас визнали депресивною громадою. На моє тверде переконання – сильні хочуть працювати з сильними, бізнес йде до самодостатніх, а не стогнучих прохачів допомогти. Це і є глобальна ціль. І все, що ми робимо, для того, аби прийти до цього визнання – ми зможемо, ми здатні, ми сильні, ми найкращі.
–Чисто жіноче запитання, а чи за тією роботою Вас бачить сім’я?
-….(сміється) пригадую, якось прийшла додому близько 19.00, то запитали: а чому так швидко? Насправді сім’я – то моя велика підтримка, без допомоги чоловіка, мами і хлопців не впоралася б напевно. Діти ж особливо швидко ростуть: пригадую, як йшла на вибори, то найменшому було лише 1 рік 8 місяців і ще був на грудному вигодовуванні. Зараз же Давид – другокласник. Найстарший Роман ще має продовжувати навчання на магістратурі і вже працює архітектором. Владислав навчається на прикладній математиці та інформатиці у Львівському університеті ім. І. Франка. Намагаюся виховувати хлопців досить суворо, навіть обмежити почасти, щоб не виникало т.зв. зіркової хвороби, вважаю, надмірна увага до добра не приводить. Хочу, щоб сини вміли дати раду в житті самі, а не за рахунок мами чи тата.
– На завершення традиційно напевно запишемо Ваше побажання мешканцям Новороздільської громади напередодні Різдвяних свят та року нового.
– Сьогодні в нас одне найбільше бажання на всіх – Перемога, завершення цієї страшної кривавої війни, аби зрештою ми могли жити спокійно, розвиватися та будувати свою громаду, свою державу, ту, про яку мріємо, такою, якою мріємо – вільною, соборною та багатою.
Сьогодні Різдво для нас – це не лише про традиції, це про нашу спільну силу та стійкість. Нехай світло Різдвяної зірки принесе у ваші оселі спокій, а в серця – впевненість у завтрашньому дні. Добра та затишку у ваших родинах, міцного здоров’я та головного – нашої спільної Перемоги.
Розмову вела Віра ВЛАСЮК
