Понад добу наша сім’я перебувала у розпуці і тривозі, оскільки 21 серпня наш чоловік, батько та дідусь Володимир Лепенков, 1948 року народження, який переніс два інсульти і має проблеми з пам’яттю, вранці вийшовши з квартири прогулятися, зник безвісти. Ми оперативно звернулися із заявою про зникнення у місцеве відділення поліції, а через соціальні мережі – до мешканців громади з проханням : якщо вони десь запримітять нашого зниклого родича, терміново повідомити про це нам на вказані у зверненнях телефони. Також додали фото, прикмети, в чому він був зодягнений та у якому взутті.
Відтоді ми та наші приятелі не припиняли пошуків: незважаючи на дощову негоду, обходили місто вздовж і впоперек, заглядали у кожну захаращену місцину, занедбані споруди тощо. Однак знайшли нашого зниклого родича не ми, а зовсім незнайомі люди, виявивши Володимира Олександровича 22 серпня пополудні аж на околицях місця, ближче до недіючих виробництв .
Ми їм дуже – дуже щиро вдячні, як і вдячні усім, хто відгукнувся на звернення допомогти, хто прочитавши звернення про зникнення, можливо, ідучи містом, роззирався довкруг, чи, бува не побачать чоловіка із схожими прикметами.
Ще раз переконалися: світ не без добрих людей. Хай благословить вас Гоподь! Ще раз дякуємо за небайдужість!
З повагою – дружина, дочка, внучка Мар’яна
