Біль не вщухає, й час вже не лікує,
Думки у споминах вирують навмання,
І віримо, що там, у Небі, чуєш,
Бо ж з нами щохвилини ти, щодня.
Сергійку рідний! Рік минув без тебе,
Хоч в серці і в думках ти завжди тут,
І молимось, щоб спокій дало Небо,
Душа відмилась з болю та отрут.
Вчимося жити… Важко нам, нестерпно…
Про тебе все нагадує щодня.
Реалії життя, на жаль, не стерти —
Лиш пам’ять світла, чиста і жива.
І хоч ніколи не любив ти слави,
А безкорисливо всім щиро помагав,
І, не вагаючись, за волю, за державу,
Життя своє Геройськи ти віддав!
… Із вдячністю, любов’ю я благаю:
« Живи в словах, у мріях… Просто будь!»
А й справді: найдорожчі не вмирають —
Лиш тільки поруч… поруч не живуть…
Наталія КОСТКО, рідні, близькі та бойові побратими
