О, скільки ж то було перед Вербною Неділею продавців “шутки”! Точно не злічити, бо вони були помічені у різних частинах міста та на двох ринках. Усі пропонували мешканцям свої букетики, які хоча і були “тематично” схожі, проте, однак, і вирізнялися – одні були виготовлені, як кажуть, за “трафаретом” – галузок верби з “котиками”, барвистих стрічок, гілок хвої, інші – вирізнялися особливим смаком і фантазією господинь із прилеглих сіл, які додавали виробам вишуканості і краси. Звісно, і ціни різнилися. Хоча цей традиційний “бізнес” навряд чи можна вважати прибутковим. Хоча для ощадливих галичан кожна гривня дорога…
Подружжя колишніх працівників РДГХП “Сірка” Мельників з Нового Роздолу, яке з надцять років тому, досягнувши пенсійного віку, перебралося жити у батьківську садибу у селище Розділ, так само планувало напередодні Вербної Неділі трішки “підзаробити” до пенсії, продаючи добрим людям власноруч виготовлену “шутку”. Вуйко Василь заздалегідь заготував трохи вербового гіляччя з “котиками”, аби його шпарівна дружина, пані Оксана наготувала букетиків “шутки” – от вони б тоді спільно, продаючи їх , і поповнили дещо свій скромний сімейний бюджет.
Та ба! Нещодавно їхній син Олег, натепер мешканець Києва, колишній випускник Новороздільської СШ №3 (тепер ЗЗСО) та архітектурного факультету “Львівської політехніки”, який невдовзі після широкомасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року добровольцем зголосився у лави ЗСУ і захищає Україну від нещадного агресора у складі 58-ї ОМБр імені гетьмана Івана Виговського (до слова, Олег із дружиною Галиною виховують трьох синів – Тимофія, Матвія та найменшого 6-річного Захарія) вчергове звернувся до батьків з проханням допомогти залучити доброчинців до збору пожертв на придбання для мотопіхотної бригади ексакатора, який, поміж іншим, коштує 2 мільйони гривень.
Ох, і забідкалися батьки – як же ж таку суму назбирати! Утім, відразу опанували себе і звернулися за “офірами” до громадян та організацій. До речі, на їхнє попереднє, минулорічне звернення домогти коштами 58-й бригаді на придбання військових приладів для бійців тоді відгукнулася люди доброї волі нашої громади, зокрема, «рідна» третя школа Олега та настоятель римо – католицької церкви у с. Березівці о. Дам’ян Панков’як, за що вони безмежно вдячні доброчинцям.
А тим часом на сімейній раді придумали свій “проєкт” для допомоги підрозділу, де служить їхній син. Суть проста : із заготовленої верби виготовити букетики шутки, продати її напередодні Вербної Неділі, а виручені кошти перерахувати у 58-у ОМБр. Для більшого охоплення території вирішили, щоб пан Василь продавав у Новому Роздолі біля т. зв. “китайської стіни”, а пані Оксана – у селищі. А щоб покупці знали, для чого призначені кошти за реалізацію “шуток”, то вони на “запечатаних” відерках з отворами для грошей написали “Збір на екскаватор для 58-ї бригади”
Утім, аби в людей не виникало зайвих підозр, мовляв, хто зна, чи вони всі виручені гроші віддадуть на ЗСУ, пан Василь і пані Оксана повідомили про свій намір авторитетних людей з Роздолу, зокрема, і в. о. старости селища пані Галину Дацко, та попросили, аби після Вербної Неділі ці скриньки були “розпечатані” в присутності свідків, кошти переховані, а вже потім відправлені за адресою, тобто у 58-у ОМБр ім. гетьмана Івана Виговського. Як кажуть, гривня до гривні і, дай Боже, на екскаватор бійцям назбирається…
* * *
Минулого вівторка,15 квітня, коли верстався газетний номер, у приймальні староства селища Роздолу відбулося розкриття «запечатаних» пластмасових відерець, у які складалися кошти від реалізованих подружжям Мельників «шуток». Як повідомила репортера в. о. старости Галина Дацко, зібрано 16 тисяч 480 гривень 50 копійок та 5 євро. У цій відповідальній процедурі брали участь пані Галина, Наталія Люблінська, Наталія Ликей та, звісно пані Оксана та пан Василь. Оскільки на придбання екскаватора для 58-ї бригади кошти треба було переказувати на рахунок Монобанку у гривнях, тож подружжя Мельників поміняли у пункті обміну валюти 5 євро на гривні, далі для круглої суми – 19 тисяч – ще додали свої 2000 гривень і наступного дня перерахували вказану суму бійцям підрозділу, де служить їхній син Олег. Гарний подарунок на Паску….
Усі були розчулені і просвітлені. Адже це були офіри мешканців громади воїнам, які захищають Українську Державу і українців від знищення російцями, воїнам, завдяки яким відзначаємо українські свята, допомагаємо, хто скільки може, українській армії. Воїнам, серед яких є чимало наших земляків, як от Олег Мельник. А пан Василь та пані Оксана із неприхованим хвимлюванням попрохали через газету передати людям (і знайомим , і незнайомим), які купували в них “шутки на екскаватор”, велике і щире “Дякуємо!”
Слава Україні. Христос Воскрес – Воістину Воскрес!
