Сьогодні дитячий спортивний майданчик у третій школі, який, нагадаємо, минулого року заофірувало навчальному закладу шановне подружжя Бальзанів – пані Любомира, вчителька англійської мови та пан Михайло – “араттівець” та відомий волонтер – на честь світлої пам’яті cвого єдиного сина, Героя України, випускника школи, офіцера ЗСУ Ростислава Бальзана, став місцем величного і глибого дійства із вшанування учасників добровольчих формувань, які у 2014, з перших днів навали російських військ на Донбас одними з перших стали на захист Держави.
А зокрема, легендарного батальйону “Аратта”, який невипадково називають новороздільським. Як, власне, невипадково саме третя школа волею долі стала освітянським закладом, у якому віддавна проростають паростки патріотизму та любові до ВІтчизни у генераціях підростаючих поколінь. Тому що засновником і першим командиром цього добровольчого “бату” був колишній новорозділець, учень школи Андрій Гергерт. Тому що основу перших бійців “Аратти” склали вихідці з Нового Роздолу та навколишніх сіл. Тут також вчителює дружина відважного бійця добробату “Айдар” Андрія Марунчака, який був одним з перших новороздільців, який загинув смертю хоробрих у Луганській області. Тут навчався і Владика Стрийської Єпархії Української Греко-Католицької Церкви Богдан Манишин. Тут, до речі, вчилися юні патріоти Богдан Спас, Михайло Турчин та Василь Нагребний, які 30 квітня 1971 року, напередодні комуністичного свята Першотравня, вивісили на найвищій у Новоум Роздолі водонапірній вежі синьо – жовтий прапор, який у великій конспірації шили з куплених у різних магазинах синього і жовтого відрізів матерії.
А що проведеного благодійного заходу – урочиста частина , присвячена 10-й річниці створення батальйону “Аратта”, яка передувала футбольному турніру “Дитячий кубок Аратти”, стала неймовірно глибоким екскурсом у 2014-й рік та наступні роки АТО, коли добробати, зокрема, “Аратта”, стали одними з перших збройних формувань, які, не маючи достатньо зброї, амуніції, вирушили степовими шляхами на Донбас, куди вже з території росії посунули орди орків, аби дати гідну відсіч загарбникам. Вони не тільки дали час, аби нова влада, після перемоги Революції Гідності, якій режим Януковича залишив рограбовану казну, по крихтах організовувала систему оборони агресорам, а й першими вступили у бій з регулярними російськими військами. Це був підрозділ “Правого сектора” на чолі з Дмитром Ярошем. Їхній приклад наче “розбудив” деяких військових української армії, які навіть за таких обставин, мабуть, на підсвідомому рівні, вважали росіян “старшими братами”.
Тож внесок “Аратти” та інших добробатів у спротив споконвічному ворогові важко переоцінити. І їхні жертви на олтар Прадавньої Матері – України, яка була заснована у сиву давнину у форматі нашої прадержави Київської Русі, святі.
Про це йшлося у виступах промовців: командира спецпідрозділу “Аратта” ГУР Міноборони Андрія Копичина (Марадони) , народного депутата України Андрія Кота, головаи Новороздільської територіальної громади Ярини Яценко, депутата Львівської обласної ради Світлани Стечак, Владики Стрийської Єпархії Української Греко-Католицької Церкви Богдана Манишина, директора Новороздільської школи №3 імені Андрія Гергерта Володимира Павліва, матері загиблого Героя Любові Бальзан, голови Новороздільської спілки учасників АТО Романа Корецького,, головного лікаря КНП “Новороздільська міська лікарня” Олега Стеціва, директора ДМЗ “Карпати” Ростислава Гапатина.
Також під час заходу та футбольного турніру діяли різноманітні локації, присвячені спецпідрозділу ГУР “Аратта”, зокрема: аеророзвідка, тактична медицина, військова виставка НАТівської зброї, художній розпис кулеметних гільз, майстер – клас по плетінню маскувальних сіток, виставка ароматизованих свічок, вироби з бісеру, виставка військового спорядження, міні – ярмарок.
А згодом шість дитячих команд Новороздільської громади у напружених безкомпромісних поєдинках змагалися за Кубок Аратти. Звісно, переміг сильніший, хоча цього дня переможцями були усі учасники (докладніше – у наступному випуску газети “Вісник Розділля”)
Іван БАСАРАБ
