Напередодні найпошанованіших свят України: Покрова Пресвятої Богородиці, День захисників і захисниць України, День територіальної оборони, День створення УПА та День Українського козацтва, членам Новороздільського осередку Спілки політв’язнів і репресованих була дарована поїздка до святих історичних місць нашого краю.
Разом з отцем Романом Штігером, який супроводжував нас, ми відвідали Страдч, це 20 км від Львова. А точніше – відпустовий Марійський паломницький центр, святиня УГКЦ, яка за значущістю дорівнює Зарваниці та Уніву. Це одна з найдавніших українських християнських святинь, адже молитва вперше вознеслася тут до неба ще в далекому одинадцятому столітті. Місце намолене віками і тому кожен, хто приходить на прощу до Страдчу і йде Хресною Дорогою, має повний відпуст, що прирівнюється до відпусту в Єрусалимі. Ми пройшли Хресну Дорогу і були присутні на Божій Літургії, яку з двома місцевими священиками правив і отець Роман Штігер. Відвідали печерну церкву, яка єдиною збереглася в Україні до 21 століття. В цій печері під час небезпек ченці надавали притулок мешканцям поселення. Саме тут 1243 року відбулася страшна трагедія: татаро-монгольська навала розклала вогнище біля входу в печеру, в якій перебувало близько 2000 людей. Люди задихаючись молились і просили Матір Божу про допомогу. Пречиста Діва повстала перед татарами з піднятими руками і мовила: “Не руш! Стіна.” Огорнула душі омофором і повела до Небесної Оселі, де вони осягли вічне щастя. Від тоді і до сьогодні в околицях печерської лаври відчувається присутність і опіка Божої Матері Нерушимої Стіни. Саме після описаних подій гору стали називати Страдецькою, а відновлене поселення – Страдчем.
26 червня 1941 року відбулася ще одна жорстока подія. Отець Микола Конрад повертався від хворої жінки, яку висповідав і причастив. З ним був дяк Володимир Прийма. По дорозі до села їх схопили енкаведисти. Через кілька днів було знайдено закатовані тіла у лісі Бірку. Поховали їх на Страдецькій горі. У червні 2001 року Святий Отець Іван Павло другий під час свого візиту у Львів проголосив о.Миколу Конрада та дяка Володимира Прийму Блаженними. Ось так за Божим замислом Страдецька гора стала місцем починку невинно вбитих у 1243-му та 1941-му роках. Тільки майже через 700 років ця гора, омита кров’ю мучеників та освячена їхніми молитвами, стала посередницею між Небом і землею, місцем єднання сердець людей і Творця. Саме тут зародились християнські практики, які допомагають християнам знайти шлях до спасіння, поступу в чеснотах та молитвах, а також зцілитися від духовних і фізичних недуг та отримати Божі Ласки.
А ще ми відвідали музей Голови Проводу ОУН полковника Євгена Коновальця в селі Зашків, що на Львівщині. Музей створено в родинній садибі, де і провів дитинство легендарний Провідник. Його батько посадив біля будинку три дуби на честь народження трьох синів. Дерева збереглися до цього часу. В цьому році виповнилося 132 роки від дня народження величної постаті в боротьбі за соборність нашої держави. Його відданість боротьбі за незалежність особливо зворушує українців, враховуючи агресивну війну на сході. Музей вражає не тільки експонатами, а й бережним відношенням хранителів до пам’яті свого видатного земляка. Директор музею Оксана Яцькович люб’язно ознайомила нас із збереженими його особистими речами: тут і рушник, вишитий руками його матері, і зразок строю українського повстанця, і звіти читальні «Просвіти» у селі, створеною Коновальцем, світлини визначних подій. На території музею в 1991 році, до століття від дня народження Євгена Коновальця, було встановлено пам’ятник, який підірвали вандали через три тижні. Після чого було встановлено бронзовий монумент.
Відвідування Церкви Серця Христового в Жовкві подарувало нам неймовірні враження. Це культова споруда, обитель отців Василіян, пам’ятка історії та архітектури. Один з найцікавіших українських храмів, славний своїм стінописом, що поєднує біблійні мотиви з національно-історичними. Особливо цікавий стінопис в церкві, який виконав у 1910-1938 рр. художник Юліан Буцманюк, офіцер січових стрільців і герой визвольних змагань. Юліан Буцманюк зміг поєднати давньоруські традиції, елементи народної творчості і модерну. Особливо цікаві композиції, де зображені герої української історії – просвітники, козаки, гетьмани, борці за свободу УНР і ЗУНР. А також символічні зображення голодомору. Його розпис є перлиною українського модерну. Це єдина збережена його монументальна робота в Україні. У вівтарній частині можна побачити розписи, на яких зображено Святого Духа, жертовника з агнцем, апостолів і пророків. З лівого боку розпис святої Маргарити, якій першій з’явився Ісус з відкритим серцем, справа розпис Ісуса з відкритим серцем. Розпис «Акт Злуки» вражає своєю величчю. Наверху зображена Покрова Пресвятої Богородиці, біля її ніг краєвиди Києва та Львова, а під ними герої УНР та ЗУНР. Розказувати – одне, а бачити – це грандіозно. Такі екскурсії збагачують людину, наближають до Бога і надихають любити рідну неньку Україну, як любили її герої минулих літ.
Поїздка відбулася за сприяння Новороздільської міської ради, яка виділила автобус.
Особлива подяка голові міської ради Ярині Яценко, керівнику управління культури, спорту та гуманітарної політики Володимиру Засанському та начальнику відділу освіти Галині Панчишин.
В «келих» подяк хочеться додати ще одну – за доброзичливість водія автобуса Звозди Григорія Васильовича, така необхідна для людей похилого віку людяність.
Наталія Співак, за дорученням НО ГО ЛОСПВУ
