Тема захисту дітей актуальна завжди, особливо у лихоліття війни, коли виринають усі недоліки суспільства: сирітство, насилля в сім‘ях, психологічні наслідки і т.п.
Тож черговий виїзний семінар фонду Рідні, який уже 12 років працює у цьому напрямку, (проводився 15 жовтня у Новороздільській міській бібліотеці) був, як мовиться, в тему. Тема його – питання усиновлення та інші альтернативні форми сімейного виховання – дуже різностороння і багатогранна. Тож психолог і юрист фонду детально роз’яснювали різновиди сімейного виховання, у чому різниця між ними і що спільного. Спільне, до речі, найважливіше – захист дітей, створення для всіх хороших умов і сприятливого середовища. Проведення таких семінарів має за мету підвищувати рівень обізнаності людей з цим питанням. Хоча стільки почули нового і цікавого, що подекуди подумалося, що нам потрібно не просто підвищувати рівень обізнаності, а елементарно взагалі надавати якнайповнішу інформацію про такі можливості сімейного виховання, про такі потреби суспільства, про умови та деталі різних видів співжиття із дітьми.
Виступ «прийомної мами» Вікторії – з практики, на живому прикладі власної історії, на розповідях епізодів сімейних – був найбільш доказовим і переконливим. Зрештою, як уміло вона підмітила, «прийомні батьки» не така вже й рідкість в нашому суспільстві, бо ж скільки пар сходяться уже зі своїми дітьми – це те ж саме. Що особливо «зачепило» – це одкровення Вікторії: статус «прийомної мами» дав багато не просто тим обездоленим дітям, найважливіше, звісно, це почуття захищеності і любові, але і їй як мамі, як жінці, як людині, яка багато навчилася, багато зуміла змінити і як результат – подарувала любов і собі і дітям.
Багато людей, можливо, ще не задумувалися, чи готові зробити такий крок, ще не проговорювали вголос такі свої задуми, а багато просто не знають, з чого починати, тому й керуються негативними стереотипами, придушуючи в зародку добру ідею.
Втім, після семінару ми вже можемо чітко підказати, з чого починати.
От телефон гарячої лінії з питань сімейних форм виховання – 0800300484. Безкоштовно, звісно.
А якщо на місці, то звертатися можна безпосередньо у службу у справах дітей при Новороздільській міській раді – кабінет 112 у адмінбудівлі по вул. Грушевського, 24, телефон – 032-61-313-42, в робочий час.
За певними деталями звернулися і до в.о. начальника служби у справах дітей Новороздільської міської ради Каріни Ромашиної.
– Розкажіть, будь ласка, детальніше, чим займається ваша служба у справах дітей?
– О, це дуже великий спектр діяльності. Але якщо сказати одним словом – це захист дітей. У житті бувають дуже різні ситуації. Просто діти у певні періоди життя можуть потребувати захисту. Не говорячи вже про статусних дітей – діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. І це не обов’язково про негатив, мовляв, батьки п’ють, б’ють і т.п. (хоча, на жаль, так є у більшості). Приміром, стан здоров’я батьків не дозволяє їм виконувати батьківські обов’язки. Або людина чи її сім’я потрапляє у складні життєві обставини, де батьки просто не можуть виконувати батьківські обов’язки, що особливо притаманно нашому часу, коли у країні війна, внутрішні переміщення, втрати, біль, розпач. Тут також ми приходимо на допомогу. І такі мами часто повертаються і стають хорошими мамами, створюють сім’ї. А випадки насилля в сім’ї, де батьки випивають, де батьки не ладять між собою, де тато б’є маму, і якщо дитина просто навіть свідок, вона від цього реально потерпає. До речі, у час війни показник таких випадків насилля в сім’ях, твердить статистика, значно зріс…
– Тобто, якщо люди стають свідками насилля, чи недогляду за дітьми, то звертатися їм потрібно до вас?
– Так, можна і до нас. Чи в поліцію, де працює інспектор ювенальної превенції. Чи у центр надання соціальних послуг при Управлінні соцзахисту. Ми всі тісно працюємо, м и спільно розглядаємо різні ситуації і попереджаємо один одного про такі випадки.
– Добре. А тепер про форми сімейного виховання: які з них є в нашій громаді, яких немає і xи вони обов’язково потрібні?
– так, у нашій Новороздільській громаді є опіка і піклування (різниця тут – у віці дітей), але це переважно рідні, хтось з родини бере опіку над дітьми. Є усиновителі, які усиновили дітей на правах рідних. Патронатна сім’я: наразі є кандидати, які тільки проходять навчання. Але нам потрібні патронатні сім’ї, а також прийомні сім’ї чи ДБСТ (дитячий будинок сімейного типу).
– Тоді, Каріно, докладніше, що таке патронатна сім’я?
– Патронат, якщо коротко і доступно, це тимчасове проживання дитини, яка опинилася (чи її сім’я) у складних життєвих обставинах. Приміром, потрібно ненадовго вивести дитину з рідної сім’ї, допоки там наведуть лад, скажімо так. Звісно, у нас є такі випадки, і ми дітей влаштовуємо у патронатні сім’ї, але в інших громадах. Все ж краще, аніж у тимчасових притулках. Тим паче, практика інтернатів скорочується, їх все більше закривають. Але додатковий стрес, коли доводиться переїжджати в іншу громаду, бо дитина позбавлена можливості контактувати з друзями, сусідами, відвідувати свій садочок чи школу.
Патронатна сім’я – це свого роду робота. Дітей беруть на певний період часу. Так, діти бувають різні, різного віку, з сімей різного соціального статусу, часто травмовані, бувають і з інвалідністю. До всіх цих викликів патронат має бути готовим, але їх чого навчають і усі відповідні служби завжди на зв’язку з ними.
–Тобто є певні вимоги?
– Так, треба мати досвід виховання дітей, своїх, або може бути педагог, вихователь тощо. Не можна патронатом працювати особі, яка має свою дитину до 4 років, відповідно, вона потребує більшої уваги. Може бути і одинока людина, але вона обов’язково має мати помічника, когось з родини можливо. І обоє проходять відповідне навчання. На курсах з ними працюють і психологи, і медики, і цей зв’язок постійний.
Так, оскільки це робота, то вона, звісно, оплачувана. Фінансова підтримка близько трьох прожиткових мінімумів, плюс додатково виділяють кошти на утримання дитини.
-Дякуємо за розповідь. Сподіваюся, знайдуться люди, які схочуть і допомогти дітям, і, можливо, зреалізувати свою життєву місію. І побажаємо миру і добра, зокрема, кожній дитині.
Розмову вела Віра ВЛАСЮК