Під час виконання бойового завдання в районі н.п. Павлівка Сумської області (на кордоні з Курською) 8 жовтня 2024 р. загинув наш захисник Гірчак Василь Михайлович.
Василь народився 8 червня 1970 року в селі Стрілки Старосамбірського району, де і виріс, навчався в школі. А потім доля його закинула до Нового Роздолу, де навчався в Новороздільському політехнічному коледжі, звідси і призвали до строкової служби в армії, повернувшиь, працював на сірчаному комбінаті. Тут і знайшов свою долю, одружився з Надією, тут і проживали з дружиною.
З дружиною
Окрім щоденних трудових буднів, звичайне життя – допомагав мамі і сестрі Любі з племінником: з Мар’яном у Василя був особливо дружній зв’язок. Як з сином. Доля випала нелегка: багато років доглядав за хворою дружиною, яка рано злягла, та ще й опікувався сестрою дружини, яка має проблеми з ментальним здоров’ям, бо ж розумів: а хто, як не він? Бо був відповідальним і добрим, безвідмовним у допомозі.
Отримавши повістку, повівся гідно – без зайвих зволікань поїхав на службу. Спочатку на полігоні на Рівненщині, потім навчали їх у Кривому Розі. Щоправда, недовгою була його служба, навіть не півроку, зате гідна воїна-захисника. З того останнього бою Василя, гірко константував комбат, не вийшов майже ніхто з хлопців.
Племінник Мар’ян стривожено повідомляв рідним: уже третій день не виходить дядько на зв’язок. І аж тепер пригадує останні розмови з Василем: він по-батьківськи наставляв племінника, мовляв, бабусю (Василеву маму) добре пильнуй, і моїй дружині, яка не так давно відійшла у вічність, пам’ятник постав, за маму подбай… Передчуття справдилися найгіршим – гіркою звісткою про загибель Воїна.
З мамою і сестрою
Єдина сестра Люба терміново поверталася з-за кордону, де заробляє на прожиття, і довго не наважувалися сказати мамі про загибель сина…. Бо ж мама, прикута до ліжка, навіть не змогла прибути провести сина в останню земну путь.
З братом Сергієм..
Проводжали найрідніші, зокрема, і двоюрідний брат Сергій Бурмич, якого лишень на кілька днів відпустили з передової попрощатися з братом, та й зять його воює… Усі вони – Герої, впевнена родина, з якої не один чоловік захищає нашу країну.
І, дай Боже, усім повернутися чимскоріше додому – неушкодженими і з Перемогою. А полеглим Героям – вічна слава! Схиляємо голови у скорботі і розділяємо біль непоправної втрати.
Похоронили Героя Василя Гірчака на Алеї Героїв у рідному вже йому Новому Роздолі.
Віра ВЛАСЮК
