І соняшники, і калина, є
і чорнобривці під вікном,
то оберіг твій, Україно,
то символ твій, то твій тотем.
Україна – земля моїх батьків, дідів і прадідів. Ти і моя земля, мій куточок, мій прихисток. Ти – колиска моїх дітей і дітей моїх дітей, і для всіх поколінь за ними.
Ти, Україна, батьківщина усіх нас, українців, наш дім і ми тебе берегтимемо.
Твої безмежні простори, гори, що димлять сивим туманом, ріки, що несуть життєдайні води, ліси, чепурні містечка і села, що потопають в яблуневих садах, поля добірного колосся жита та пшениці, працьовиті люди завжди вабили і привертали до себе завидюще око та та загребущі руки. Монголи, татари, турки… Кого тільки не вабила українська земля. Грабували, палили, вбивали, забирали в полон та продавали на невільничих ринках.
Кожна сторінка твоєї історії наскрізь пронизана болем та стражданнями. Вбивства, грабунки, насильство, рабство, розкуркулення, репресії, голод і холод Сибіру, Великий голодомор. Більшовицький терор, масові розстріли і катування української еліти, нашого розуму і майбутнього.
Карали навіть за те, що розмовляли українською, співали рідні пісні, колядували і носили вишиванки.
А війна з гітлерівським фашизмом, коли німецький чобіт топтав Україну, палив, нищив усе на своєму шляху, вивозив цінності, навіть родючі українські землі і знищував найцінніше наше багатство – наших людей. Захищаючи свою землю, свій народ, гинули кращі з кращих.
Яким важким, кривавим і довгим був шлях до волі, свободи і щастя. Та цей час таки настав. Ми стали вільні і незалежні. Ми стали самостійні. Ми стали господарями своєї землі, свого життя. Здавалося, що скінчились усі наші біди. Живи, працюй, усміхайся життю і життя усміхнеться нам…
Та росіяки завжди хотіли і зараз хочуть знищити нас як націю, знищити нашу культуру, мову, наші здобутки. Їх душить злоба і ненависть, що Україна живе і процвітає, що духу, сили і волі українського народу не зломити. І московитам не йметься, вони знову вв’язалися в криваву бойню і муки. І знову триває боротьба добра зі злом. І полем цієї битви стала Україна.
Та не хились, червоная калино, і не журися наша Україно! У тебе є твій народ. Кращі твої сини і доньки стали на захист своїх кордонів, своєї землі.
Душу і тіло кладуть за свою свободу, за волю, за мир. Кожний клаптик нашої землі политий кров’ю мужніх захисників. Кожна п’ядь землі зрошена гіркими слізьми згорьованих матерів, невтішних вдів та дітей – сиріт.
О, моя Україно, моя матінко – нене, тобі я пісню співаю, пісню слави і звеличення, пісню шани і гордості! Бо тільки така сильна і горда країна, як ти, змогла породити такий мужній, стійкий, незламний волелюбний народ. Народ, який віддасть своє життя за волю, за мир, за перемогу.
Рясніють цвинтарі синьо – жовтими кольорами, все довшими стають Алеї пам’яті зі світлинами тих, хто поклав своє життя за нас, за свою землю. Сюди ми несемо квіти, лампадки, схиляємо голови у гіркій хвилині мовчання, а серця кричать від болю і смутку. І цей смуток відлунює ехом , дзвенить з неба і піднімається з землі. Для наших ран немає бинтів, немає ліків і смуток наш безкінечний…
Та раптом небо потемніло, хмари сипонули дощем, наче гіркими слізьми, зашелестіло листя на деревах і вітер прошепотів: “…Не плачте, не сумуйте, живіть за себе і за нас, працюйте, кохайте, народжуйте. Любіть Україну і бережіть її. Будьте ща-а-сливі-і-і…”
Вітер вщух, стало тихо і сонячно.Ніби сам Господь посилає нам своє благословення. Я дивлюсь на світлини наших Героїв і вони дивляться на мене з болем і розумінням.
Так, треба жити, волонтерити, ще більше донатити і ще більше допомагати фронту, нашим хлопцям, нашим захисникам. Бо яким би не був страшним і сильним дракон і скільки б він не мав голів, які палахкотять полум’ям і злобою, наші незламні, мужні воїни ЗСУ послідовно повідтинають усі голови і дракон впаде. І настане тиша. Не буде вибухів, вогню, сліз і болю.
Це буде мир. Це буде велика Перемога. Будуть сльози болю і смутку, будуть сльози щастя і радості. Це буде великий день, коли журба і радість обіймуться.
Україна стряхне з себе попіл війни. “…І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде…” Так, це буде мир, життя і відбудова.
Ми відбудуємо міста і села, розмінуємо, полікуємо твої землі, Україно! Зазеленіють, заспівають пташиними піснями наші ліси, на полях достигатимуть житні та пшеничні хліба, лани кукурудзи та соняхів.
Синє небо та жовте колосся полів – то є знакові кольори нашого прапора. Синьо – жовтий стяг – це мир і достаток. І за цей мир буде заплачено непомірну ціну. Життя триватиме.
Зростатимуть, мужнітимуть все нові і нові покоління українців. Бо українському роду нема переводу, як і не буде переводу нашій українській мові.
Матері вишиватимуть своїм дітям сорочки та рушники під весільні короваї, вшиваючи в кожний хрестик свою любов, одвічну мудрість і щире материнське благословення.
Наші діти зростатимуть в мирі і злагоді, оточені турботою і теплом
. Вони будуть щасливо усміхатись життю, а життя щиро усміхатиметься їм.
Процвітай, моя Україно, слався своїми здобутками, своїм незламним народом! Ти займаєш гідне місце на мапі цивілізованих народів всього світу.
Слава тобі, Україно! Слава твоєму мужньому, незламному народу! Героям нашим вічная слава! З Днем Незалежності!
Людмила ВЕЛЬСЬКА, м. Новий Розділ
Світлини із сайту “Вісник Розділля” (на одному із фото – відкриття простору пам’яті і слави на Алеї Героїв та вшанування загиблих Героїв Новороздільської громади і Героїв Небесної Сотні у Новому Роздолі 25 лютого 2024 року
