Відійшов до Небесного воїнства ще один син Вітчизни і нашої громади – новорозділець , командир батареї 4 самохідної артилерійської батареї, капітан Верес Зеновій Миронович 1968 р.н який загинув 7 липня 2024 року внаслідок ракетного обстрілу поблизу села Стецівка Сумської області.
Сьогодні Новороздільська громада о 12.00год. побіля “Алеї Героїів” зустрічала кортеж із тілом Воїна, уродженця с. Станківці, у певний період біографії мешканця с. Берездівці, де він із сім’єю прожив 10 незабутніх років, допоки життєва доля накреслила подружжю, у якого народилося двійко дітей – донечка та син , новий, окремішний шлях земного буття. Проте це випробування не похитнуло їхніх сімейних зв’язків: Зеновій і надалі спілкувався з дружиною та дітьми, підтримував їх. А повернувшись в рідне село Станківці, належно сприйнявши виклик долі, жив з батьками в рідній хаті, допомагав по господарству. Але не занепав духом, не сидів вдома склавши руки, а прагнув доробитися гідного, забезпеченого життя. Дуже сумував, коли два роки тому не стало його батька. Гідний син своїх батьків…
Як дізнався ваш автор, очікуючи з велелюддям новороздільців та мешканцями ближніх сіл на прибуття кортежу з тілом полеглого на полі бою Воїна, Зеновій Верес не цурався будь – якої роботи, тривалий час працював за кордоном, зокрема, у Чехії. Заощадивши певні кошти, купив 1-кімнатну квартиру у Новому Роздолі по вул. Винниченка, а відтак став новороздільцем.
Декілька крайніх років, перед отриманням повістки по мобілізації у ЗСУ, працював на одному з Львівських підприємств, якщо не помиляюся, це відома фірма “Фуджікура”.
Поміж іншим, невдовзі після віроломного вторгнення російських варварів в Україну, Зеновій Миронович, якому на той час було поза 50-т, пішов служити в армію без остраху, з бажанням нещадно бити ворога – окупанта, адже ще в молодості, у роки строкової служби у лавах ЗСУ, пройшовши вишкіл, отримав звання старшого лейтенанта запасу. Тому швидко, як кажуть, на льоту, влився у фронтові будні. А в артилеристів, відомо ж бо, вони шалено напружені і небезпечні. За проявлену відвагу і доблесть у січні 2024 року Зеновія Вереса було нагороджено орденом “Срібний Хрест”.
Зеновій був відповідальним і креативним воїном: ці якості відзначали і командири військової частини, де він проходив службу, і, що важливо відзначити, німецькі інструктори, адже наш земляк був скерований у Німеччину для проходження підвищення бойової мастерності.
І в цивільному житті Зеновій Верес був надійним і відкритим, як би то сказати, дещо суворим, але справедливим, по – роздольськи сказати – правильним мужиком. Ці якості відзначали і його родичі, і знайомі та сусіди з вулиці Винниченка, з якими встиг поспілкуватися, очікуючи прибуття кортежу (докладніше про його життєвий шлях буде висвітлено у відгуках його рідних та близьких окремій публікації).
А від сьогодні Зеновій Верес, прибувши додому, – спочатку у Новий Розділ у кортежі з військовим почтом і з військовими почестями, після зустрічі з громадою, рідними та близькими, а згодом, після Чину панахиди, яку відслужили священики храмів нашої громади, – у рідне село Станківці, де о 19.00год. відбувся Чин Парастасу, ще побуде з найріднішими для себе людьми сумний вечір, ніч і ранок, а вже завтра, 16 липня, вирушить у останній земний путь до Небесного воїнства, до побратимів, які віддали життя за рідний край, за Україну. Прощавай, земляче – воїне! Честь і шана. Глибоке співчуття рідним Героя.
Іван БАСАРАБ
