Ранок
Починає світати
Я їду в автівці на роботу
Звично вдивляюся в барви нинішнього неба
Піймаю себе на думці:
Кожен новий день – то сотні нагод зробити хоч одну добру справу
Обід
Лечу поміж дощем до Юрієвої церкви
Треба купити дещо з церковного для дідуся
Поспіхом вибігаючи, біля воріт храму бачу сивочолого старця з пошарпаним капелюхом у руці
Внутрішнє сумління мене пригальмовує
– о, я думав, то солдат іде, а то ви, пані
– (сміюся) що ви тут робите? – питаю, перебираючи речі своєї хаотичної сумки в пошуку гаманця
– та в мене син лежачий… нема за шо жити…
– але…ви йшли в правильному керунку
– кажете?
– (показую рукою вгору) ви прийшли до Бога, а Він точно не покине вас у біді
– дякую вам!
Вечір
Молода жінка стоїть у храмі
Її вологі очі звернені до ікони Спасителя
Дякую за дарунок зробити хоч одну добру справу
Твої шляхи незвідані, Господи…
Svitlana Balatska. Facebook