Цей пронизливий допис на своїй фейсбук- сторінці опублікувала Валентина МАТВІЇВ із Жидачева, мати Героя України.У Вікіпедії подано стислий життєпис про полеглого захисника України: “Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 року у селі В’язівне, Любешівського району (нині — Камінь-Каширського району), Волинської області, але з дитинства мешкав в м. Жидачеві Львівської області.
Після завершення навчання у Жидачівській школі № 1, в 2011 році — закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, працював кореспондентом ТРК «Ера» (2011—2012) та телеканалу TVi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».
Влітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. З 2015 року — депутат Жидачівської райради VII скликання, від Української Галицької партії. Був організатором військово-патріотичних вишколів «Лицар Удеча» та Удеч-фесту «Івана Купала».
У вересні 2018 року вступив на курси лідерства Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де отримав військове звання молодшого лейтенанта та з грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Виконував завдання на взводному опорному пункті «Сармат».
Загинув 10 липня 2020 року, під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об’єднаних сил поблизу с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині.
Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та у Гарнізонному храмі святих Петра і Павла у Львові, похований в Жидачеві.
Громадська діяльність
Активний учасник Революції гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид».
Був депутатом Жидачівської районної ради (2015—2020).
Книги
- «Мої думки. Ритмопроза» (2022)
- «Мої думки. Проза» (2023)
(Витяг з ВІКІПЕДІЇ)
Це тільки біографія одного воїна, який у війні, розв”язаній кацапами, віддав життя за незалежність Україні. Натепер таких – тисячі. У кожного з полеглих Героїв своя неповторна біографія, сім”я, родина…
Валентина Матвіїів, мати одного з легіону Небесного Воїнства написала ці гіркі роздуми….

650 грн – у таку суму влада моєї держави оцінила внесок у її незалежність родин, сини, чоловіки, батьки яких полягли за цю незалежність.
У таку суму оцінила їх героїзм, відданість і відвагу!
Це одноразова виплата нам до Дня Незалежності…
Але зараз я не про гроші. Я про гідність і приниження. Я про совість і аморальність. Я про справедливість і злочин. Саме злочин – проти пам’яті полеглих і проти непоправної втрати їхніх родин. Саме приниження – бо як ще можна назвати цю жалюгідну подачку?! Саме аморальність – бо
коли суддя, прокурор, депутат отримує 200 тисяч зарплатні плюс премії, надбавки і бозна що, коли захисник проливає свої кров і піт, а отримує у 2 рази менше – та й то на половину цієї суми купує собі все необхідне для фронту, і коли родини отримують на День незалежності, за яку поклали голови їх рідні, 650 грн – це на голову не накладається!!!
Так не має бути!!!
Мені соромно. Крім того, що н*нависно й боляче. Соромно – за свою країну, яка виявилась нездатна гідно оцінити подвиг своїх героїв! Соромно за владу, яку обрав мій народ, – лицемірну, корумповану, злочинну. Соромно за тих, хто приймає ці ниці закони, постанови, рішення, що принижують захисників, добровольців, ветеранів, волонтерів, родини воїнів і – головне – пам’ять полеглих!, і тих, хто ставить під ними свої не менш ниці підписи й печатки. Соромно за лицемірний, брехливий піар політиків на крові й бруді тих, на кому ще тримається ця країна.
Соромно перед світом за тотальний, безсовісний грабіж у всіх ешелонах влади – у той час як світ скидається нам на зброю.
Соромно за кожного байдужого, за кожного, кому “не на часі”, для кого ця війна не його.
Соромно. Бо ВСЕ ЦЕ ВЗЯТЕ ВКУПІ і спричиняє ту безкарність, в якій потопає моя країна. Коли замовкають на правду – приходить свавілля.
Я не хочу мовчати. Ніколи не мовчав і наш син. Він віддав своє життя за правду, за незалежність, за свободу. Не знаю жодного депутата, міністра, високопосадовця, відомого політика, чий би син загинув. Де ваші сини, га?! Ховаються за кордонами, за бронею, за вашими грошима, яких у вас мільйони! Здобуті незаконним шляхом! А в той час, прикриваючись війною, ви кидаєте, наче обглодану кістку собаці, 650 гривень сиротині, яка поховала свого героя-татуся, молодій вдові з кількома неповнолітніми дітьми, батькам, які віддали землі свою кровинку, своє ВСЕ!
Нелюди, ви встократ огидніші мені від ворога! Якщо його я н*н*виджу всіма фібрами душі, благаю в неба про святу п0мсту для нього, сама думка про цю наволоч н*н*висна мені, то ви уявляєте, які ви мені осоружні! Та подавіться ви тією подачкою! Я їх не взяла! Мені вона огидна, як і ви! Одразу у Львові взяла рівно цю суму і вкинула у скриню для ремонту військового авто, яке стояло біля скрині, все зрешечене кулями… Хай ця ганебна подачка піде на добру справу – на перемогу! Хоч не так буде боляче…
У мене все, більше немає слів…
Дорогі батьки, рідні наших загиблих синів і доньок, що в мене в друзях. Нам треба щось робити. Нам треба об’єднуватись. Інакше наші діти загинули даремно. Ця наволоч, що при владі, негідна й волосини з їхньої голови, не те що життя…
Валентина Матвіїв, мама Героя України, лейтенанта ЗСУ (посмертно), єдиного сина, який віддав своє життя за Україну 10 липня 2020 року в Троїцькому що на Луганщині.
На світлині – дітки, які сьогодні попрощались зі своїм героєм-татусем Володимиром Конрадом з Болехова. А всього їх у нього дев’ятеро… Дев’ятеро сиріт!!!…
П.С. Бачу, що багато люду перепощує мій допис. Вже написало кілька людей, що він пропав зі сторінки, його не бачать. Значить, комусь правда заколола в очі…
Тому не поширюйте – а копіюйте і вставляйте на свою сторінку. Всіх не заблокують!!!