Мешканець села Кам’яне Сомик Микола Ігорович загинув 24 грудня 2022 року
10 березня Герой повертається на щиті до рідного дому в с.Кам’яне
Траурний кортеж буде рухатися по маршруту Львів – Дев’ятники – Ходорів – Жирова – Кам’яне
З почуттям глибокої скорботи у серці школа с.Кам’яне сприйняла страшну сумну звістку про смерть односельчанина – воїна Сомика Миколи Ігоровича, батька колишніх учнів –Юрія та Вікторії. Немає слів,щоб висловити співчуття з приводу смерті доброї, щирої, надзвичайно скромної, порядної та працьовитої людини, патріота рідної землі. Пішов із життя справжнім ГЕРОЄМ.
Кожен, хто знав Миколу, назавжди запам’ятають Його як людину сильну духом, відважним захисником. Світла пам’ять про Миколу завжди буде жити серед нашого колективу,серед учнів школи, які 7 грудня 2022 р. ще ближче познайомилися з нашим героєм на зустрічі до Дня Збройних Сил України.
За кілька днів після шкільного заходу воїн-Микола знову повернувся на передову. А незадовго після повернення на службу його визнали зниклим безвісти. Але іскорка надії у всіх жевріла . Ніхто не хотів вірити і до останнього сподівалися, що це помилка… Можливо, він поранений, а може потрапив у полон. Молилися і не вірили в смерть… Адже з перших днів війни, з 2014 року, ВІН став на захист нашої України… Пережив різні ситуації та випробування долі. Всі надіялися на чудо, проте сподівання були марними. Наш герой загинув ще 24.12.2022 року.
Ти – Герой, Людина честі і гідності, Воїн без страху. Ти був справжнім патріотом, вірив у щасливе майбутнє нашої країни і вперто, навіть після контузії, після хвороби пішов її далі захищати.
Спи, наш Герою, наш Янголе. Тепер Твоє завдання – просити на небі в Бога Перемоги для нашої Батьківщини і страшного покарання для ворога, який забрав Твоє життя і життя мільйонів людей, які просто хотіли спокійно жити в своїй країні…Хай душа Твоя знайде вічний спокій , а Господь прийме , де праведні спочивають. Вічна і світла пам’ять.
Щирі співчуття мамі, дружині, дітям, онучці та усій родині…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Біль і розпач, невимовна туга,
Родина плаче, б’є невтішний дзвін,
Страшна утрата сина, чоловіка,тата,
брата, дідуся і друга
Не сталось дива і на одрі він – …
Не чули ми від нього ані слова
Він не казав про втому чи про страх,
А з перших днів Zміюку стоголову
Уперто сік, розвіюючи прах…
Так, він не встиг омріяне прожити,
Та він поліг, щоб жити, в Мирі Жити,
Щоб цій війні наблизити кінець….
О ні …, о ні…, герої не вмирають,
На небо пропускають без боргів,
Тому вони, вертаючи, карають,
Стираючи на безвість ворогів…
Пройдуть роки, як календарні дати,
Забуде світ про зради східних трой,
Але тебе ми будем пам’ ятати,
Бо ти навік нескорений Герой!
Слава Герою!
Вічная пам’ять…
