Міноборони, управління цивільно-військового співробітництва ГШ, офіс омбудсмена мають створити єдину систему та відкриту комунікацію по пошуку полонених, зниклих без вісті та загиблих, які залишились на окупованій території.
Кожного дня мені пишуть близькі, мами, дружини. Військова частина повідомляє інформацію, що чоловік, син загинув або зник за таких-то обставин там-то. Допоможіть знайти або дізнатись інформацію про його долю, обставини, знайти підтвердження, оформити статус. Ці пошуки – це клопітка та важка робота.
Є гаряча лінія Міноборони, але навіть якщо туди дозвонитись, вони не вирішують такі питання.
Близькі людей, які звертаються, кожного дня з таким проханням, пишуть, звичайно, не тільки мені, а багатьом. Вони шукають надію, шукають хоч якусь ниточку. Вони обзвоняюють лікарні та морги. Вони змушені дивитись усі російські інформаційні помийки, роздивлятись тіла наших загиблих, з яких знущається ворог, питають чи бачив хтось у полоні, вони у суцільному стресі, витрачають багато часу. Ходити до усіх державних установ, до полції, ДБР, витрачати дуже багато часу.
Це принизливо для держави. Хіба люди, які шукають близького воїна мають щось у когось випитувати? Вони мають отримувати компетентну інформацію одразу після запиту, одразу отримувати номер для зв’язку. Доля та життя наших воїнів потребують особливого піклування. Родина має знати, що держава не пропустить важливу інформацію, буде робити все для максимально точної деталізації, перевірки, пошуки, включення у списки на обмін живих полонених або тіл загиблих. Має бути одна лінія та люди, які завжди вийдуть на зворотній звязок. Які б моніторили інтернет, і створили б єдину базу, і комунікували з усіма військовими частинами та структурами, які відповідають за контакти зі структурами, які здійснюють обміни.
Зниклих без вісті – кілька тисяч. Це велика кількість людей, у яких є близькі, що живуть надією, і ми маємо бути максимально уважні до тих, хто був у нашому строю. Бо їхня кількість зростає, кожного дня.
Треба вести пошуки у тих районах, де така можливість з’являється, треба вимагати оформлення пояснень.
Мій добрий товариш, якого я дуже поважаю, командир батальйону, зник без вісті ще у травні. Я бачив розслідування ВСП, воно містить одну інформацію, я говорив про нього з наступним комбатом – інша інформація. Хотілося б максимально точно знати, що трапилось, що бачили свідки, на що сподіватись. Чи є можливість встановити район ймовірного пошуку тіла, чи можна його там знайти, чи можна додати в список на обмін тіл, якщо він загинув, і обмін полоненими, якщо живий.
Хтось має дбати. У нас не має бути невідомих солдат.
Юрій БУТУСОВ, головний редактор інтернет – видання “Цензор.НЕТ”
Джерело: https://censor.net/ua/b3402178
