А ви знали, що Степан Бандера…
Знав шість мов.
Із дитинства багато читав. Його рідна сестра Володимира згадувала, що улюбленими письменниками Степана були Іван Франко, Тарас Шевченко та Леся Українка.
Ще в гімназії прочитав працю Миколи Міхновського «Самостійна Україна».
Напам’ять цитував Святе Письмо і «Слово о полку Ігоревім».
Вигадав навіть розвагу: змагання з цитування уривків з літературних творів, народних пісень.
Мав акторський талант. Грав у виставах. Під час гімназійних літніх канікул 1925-го організував у рідному Старому Угринові аматорську театральну виставу.
Мав добрий слух, співав у хорі. Любив патріотичні та релігійні пісні, знав сотні коломийок, колядував. На Різдво 1937-го в’язні польської тюрми під проводом Бандери співали Службу Божу на чотири голоси.
Був волонтером.
Грав на барабані, фортепіано, гітарі й мандоліні.
Попри невисокий зріст, 159 сантиметрів, дуже добре грав у баскетбол.
Міг однією рукою тричі підтягнутись на турніку.
Бігав і посідав високі місця на змаганнях зі стрибків у висоту.
Катався на лижах.
Загартовувався. Взимку вибігав на вулицю тільки в шортах і купався в снігу.
Ще в гімназії склав пластову вмілість «Плавання». Для цього потрібно було вміти плавати в одязі та роздягатись у воді, володіти принаймні чотирма стилями, зокрема кролем і брасом, стрибати й пірнати, плисти без допомоги рук, рятувати потопельників.
Багато працював для розвитку громади рідного села.
Організував театрально-співочий гурток, кооператив, відділення руханково-пожежного товариства «Луг». Через це був змушений на рік відкласти вступ до університету.
Коли восени 1932-го родина Бандери переїхала в село Воля Задеревацька, студент Степан за одну ніч облаштував там читальню. Поляки дерева не давали, то Степан уночі з братом Василем потай від влади на плечах наносили дров й звели читальню.
Був майстром на всі руки. Міг і страву приготувати, і авто чи патефон зремонтувати.
У «Пласті» навчився оправляти книжки, записники, течки, образки різної величини: в полотно, картон із полотняними краями й кутиками, в шкіру та шкірзамінник.
Знався на техніці. Був вправним водієм. Англійські оунівці подарували Бандері автомобіль – синій Opel’ Kapitan, реєстраційний номер PKW АВ 63-3821. Захоплювався хімією.
Захоплювався хімією.
Мав фотоапарат, сам проявляв плівку і друкував знімки. Власну фотолабораторію облаштував в центральному офісі Закордонних Частин ОУН в Мюнхені на Цеппелін-штрасе, 67.
Любив природу й мандри.
Дуже добре знався на грибах.
Перше псевдо Степана Бандери в «Пласті» – «Ґанді», на честь Магатми Ґанді, лідера борців за незалежність Індії.
За матеріалами «Локальної історії»
На фото з архіву ЦДВР Степан Бандера зі своїми дітьми Андрієм та Лесею, Західна Німеччина.
“Твоя Львівщина”, Facebook
