Я родився, мамо, у сорочці,
На яку “скидалися” селом.
Мене три версти тягнули хлопці,
Я чекав вже зустрічі з Христом!
Й мого Ангела тягли на плечах,
І його контузило в боях.
Він стогнав так,наче дід старечий,
Чи рушницею підбитий птах.
Його крила, вже давно не білі,
Брудним шматтям сунулись за ним,
І смерділи гидко,бо поцвіли.
Бо довкола сирість, їдкий дим.
Я й тому живим, мабуть,лишився,
Хто ж мене на Небо понесе?!
І ще місяці зо два не брився,
Там би не впізнали у лице.
Лежимо з ним у бинтах в шпиталі,
Мені в вену,а йому в крило,
Ллють води живої по бокалі,
Кажуть,нам добряче повезло.
Моляться старенькі на колінах,
Палять в храмі свічі панотці,
Щоб щастило янголам та сину.
На “сорочку” сотня в кулаці….
© Цісаренко О.
