Нова сучасна школа у смт. Розділ вражає розмірами – широкі коридори, світлі великі класи, пришкільна територія, на якій і тренажерний майданчик та спортивний майданчик із штучним покриттям, сонячне галасливе під час перерв подвір’я і затишний внутрішній дворик, просторий актовий зал та великий спортивний зал з необхідними обладнаними гардеробними та душовою кімнатою.
Нова школа відкрила свої двері у 1993 році. Свою історію Роздільська школа веде від першого випуску у 1948 році, тобто на сьогодні ніби 74 роки. Хоча вірніше, напевно, рахувати з .. 1788 року, року першої згадки про школу у містечку Розділ, тобто – 234 роки. Так, школа була зовсім інша і не має відомостей, де вона саме знаходилася, але факт існування школи є фактом. Загалом, історія Роздолу, свого часу розвиненого міста з Магдебурзьким правом і знаменитим меценатом графом Лянцкоронським дуже багата й цікава. І слід відчути, з якою любов’ю розповідають про свою малу батьківщину роздоляни. А педагоги Роздільської школи – про свою школу і учнів.
«Головне, колектив – прекрасний колектив, творчий виконавчий. і більшість випускники нашої школи, – акцентує увагу на головному директор Я.І. Яковець, з яким, так склалися обставини, вдалося поспілкуватися лише в телефонному режимі. На відстані, але Ярослав Іванович чітко відчеканює про все зроблене і досягнуте за 39 років його діяльності на посаді директора школи. І не оминає плани на майбутнє.
Отож, за останні роки виконано чимало господарських об’ємних робіт: – суміщений дах школи покритий пінополіуретаном – 1999-2000 рр., – збудована і задіяна нова котельня – 2010 р., – винесена розводка системи опалення з підвалу на перший поверх — 2012 р., – замінено всі вікна на енергозберігаючі та вхідні двері – 2012-2016 рр., – відремонтовано 14 санвузлів – 2016-2020 рр., – замінена система водопостачання, тобто усі труби поміняні з металічних на пластикові – 2016-2020 рр., – обладнано тренажерний майданчик – 2018 р., – встановлено майданчик зі штучним покриттям – 2019 р., – утеплена частина фасаду (перед і східна частина) у рамках програми проведення обласного конкурсу проєктів місцевого розвитку -2018-2020 роки. Проєкт складався з чотирьох етапів, тож сподіваються завершити роботи по утепленню фасаду всієї школи, – 80 % ламп поміняні на економні лед-світильники – 2021-2022 рр.
Ярослав Іванович неодмінно наголошував на потужній підтримці батьківського комітету, який залучається до проєктів як виконавець робіт.
У планах роботи на перспективу – завершити роботу по утепленню фасаду, як уже згадувалося, провести реконструкцію їдальні, благоустрій території школи, встановити відеонагляд коридорів школи та прилеглої до неї території, оновити комп’ютерні класи, створити історію школи у світлинах.
Про структуру педагогічного колективу статечно оповідає заступник директора І. М. Мартинюк. До речі, Ігор Михайлович наступного 2023 року відзначатиме 50 років своєї педагогічної діяльності саме в Роздільській школі. І не він один є тут «старожилом» – учитель фізики Добушовська Станіслава Іванівна працює тут ще з 1971 року. Та й Наталія Романівна Кучма (колишній директор Березинської школи ) та Ірина Василівна Попик жваво поринули у спогади – а за десятиліття роботи згадати є ох як багато…
У Роздільській школі працює 33 вчителів, з яких 13 (або 39 %) мають вищу категорію, 11 (або 33 %) – І категорію, 5 вчителів – ІІ категорію і 4 – спеціалісти. Крім того, мають педагогічне звання «вчителі-методисти» – двоє, і звання «старший вчитель» – 4 педагогів.
З цих 33 вчителів 20 – випускники Роздільської школи: Н.Р. Кучма, І.В. Попик, Н.М. Милимук, Н. О. Бурій, Є.Б. Пруц, О.М. Курик, Н.Є. Камінська, Н.О. Кравець, Г.С. Дербіж, В.М. Бойко, Н.А. Смерек, Л.С. Бойко, М.В. Максимів, О.М. Шиманська, Т.М. Оприск, І.В. Горчинська, Ю.М. Гешко, С.С. Опалінська, С.В. Смерега, О.І. Жемелко.
Директорами Роздільської школи були:
Юлія Костирко – їмость,
А.І. Дмитренко – 1946-1976 роки,
М.С. Ташно – 1977 р.,
Т.П. Гонтарук – 1978-1982 рр.,
Б. О. Гладій – 1982-1983 рр.,
з 1983 року директором Я.І. Яковець.
Сам Ігор Михайлович Мартинюк – Соросівський вчитель: його учень у 1995 році посів І місце на обласній олімпіаді з біології, та й взагалі це звання отримують в залежності від кількості випускників, які отримали біологічну освіту після закінчення школи (І.М. Мартинюк – учитель біології). Ще один педагог Роздільської школи – уже покійний вчитель математики Є.Т. Микита також свого часу отримав звання Соросівського вчителя.
Та найбільше Ігор Михайлович розповідає про футбол, традиційний футбольний турнір на призи Андрія та Ореста Балів, одних з найвідоміших випускників Роздільської школи. При вході до школи у вестибюлі – велике панно з фотографій знаменитих футболістів.
Саме І. М. Мартинюк з Ярославом Вациком кілька років виношували ідею про футбольний турнір – і в 2003 провели перший турнір «Золота осінь» на призи Андрія і Ореста Балів. «Провели ми його на Покрову. На першому турнірі був присутній Левко Броварський, відомий футболіст «Карпат». А в листопаді завітали до Роздолу брати Балі (запалити свічку на могилі батька) і коли побачили учасників турніру – 12 команд, з Дрогобича, Червонограда, Новоград-Волинського та інших великих міст, одразу оцінили рівень турніру. Це був справді Всеукраїнський турнір – приїжджали юні футболісти з різних областей, з Одеси, Івано-Франківська, з Горлівки, з Тернопільшини. Таких турнірів було 11. Приїжджали на них і брати Балі, а ще вони були головними спонсорами проведення турнірів і завжди обов’язково давали на ремонт церкви, ніколи не роблячи різниці між православною і греко-католицькою – обом порівну, – згадує Ігор Михайлович. – Вже у вересні 2014 року, після раптової смерті Андрія у 57-річному віці (він помер прямо на полі, під час матчу ветеранів футболу в Києві, перекинувши пас Безсонову), відбувся І турнір пам’яті Андрія Баля, яких провели уже 9. Сумарно 20 років підряд футбольних турнірів.
Щодо його регалій, то Андрій Баль – чемпіон світу серед юніорів (був тоді капітаном команди), двічі чемпіон Європи серед молодіжних команд, чотириразовий чемпіон колишнього радянського союзу, єдиний з усіх радянських футболістів, який у офіційному матчі забив єдиного гола п’ятикратним чемпіонам світу – збірній Бразилії на чемпіонаті світу 1982 року. Головне ж – його людяність: доброзичливий був чоловік, порядний, людина слова. Його друзі Безсонов і Дем’яненко, котрі приїжджали на перший турнір пам’яті Андрія Баля у 2014 році, відзначали саме ці риси відомого спортсмена, товариський, який міг по спортивному завести хлопців, а ще співав і грав на акордеоні».
Якраз про цей акордеон і згадували вчителі-старожили, які пригадують Андрія невисоким жвавим хлопчиною. Мама записала його на навчання у музичну школу (яка тоді, до речі, була у смт. Розділ), але син після занять (а часто і замість занять) збирався з хлопчаками на «торговиці», замість воріт – акордеон і футляр від нього (дві штанги) і пішли грати футбол… Опікувався його спортивною долею спочатку вуйко Іван, навіть завіз в спортінтернат до Києва (тоді його не прийняли). Наступного року у Львові відкрився спортінтернат – допомагав йому поступати туди вчитель фізкультури Йосип Гарбаж. Та й перший його тренер Олесь Михайлович ( Новороздільська ДЮСШ) сприяв його спортивному росту. «Андрія побачив тренер юнацької збірної радянського союзу і відібрав до команди. Згодом він став капітаном збірної юнацької команди країни, – коментує Ігор Михайлович, – бо заслужив, своїм ставленням до людей, доброзичливістю і спортивним талантом. Орест Баль нині заступник спортивного директора Рівненського «Вереса» (колишній «Авангард», у якому він грав)».
І сьогодні на стадіонах Роздільської школи проводять тренування по футболу вчителі Новороздільської ДЮСШ. І чимало юнаків мріють досягти слави знаменитого земляка. Випускники школи Віктор Яблонський є гравцем польського футбольного клубу, а Вікторія Худа – у Гданську виступає за місцеву команду і тренує дитячу команду з жіночого футболу.
Школа смт. Розділ має давню історію. Ще 1788 року в документах згадувалась «католицька нормальна школа» в містечку Роздолі, тобто однокласова школа з польською мовою викладання. Українці ходили в основному до парафіяльної школи при церкві. На початку вересня 1794 р. її вчитель Щепановський жалівся окружній владі в Бережанах, що орендар місцевого маєтку пан Завадський не оплатив за передбачені 50 фір дров для школи, а також не хотів виділити транспорту для їх привезення з лісу. У 1794 р. вона отримала статус тривіальної. Імовірно, що школа перебувала під опікою отців-кармелітів місцевого монастиря. У 1812 році в роздільських сестер милосердя існувала дівоча школа, де вчителькою була Софія Небельмагер. Також – з польською мовою викладання, викладали там і німецьку мову. В тривіальній школі вчителював Валентин Полянський. У 1832 році у ній навчались всього 5 українських дітей з Роздолу, а також діти з Березини та Крупська. Мабуть, це була польська школа, але у ній навчались і українці. У травні 1821 р. губерніальна влада вимагала від священиків, як опікунів шкіл, подати річні звіти, в яких чітко зазначити, скільки дітей в селі мали ходити до школи і скільки реально ходили, скільки вміє добре читати. На початку 1820 років у Роздолі була збудована українська школа-дяківка (вона знаходилась під одним дахом із шпиталем для бідних людей). В середині 19 ст. після проведення шкільної реформи Розділ став центром шкільного повіту. Парафіяльна українська та єврейська школа при синагозі залишилися. Тривіальна школа була реорганізована в нормальну міську школу з 4-класним навчанням німецькою мовою. У місті працювали дві школи – чоловіча та жіноча при монастирі. Вчитель Томаш Гіна в чоловічій школі навчав 98 хлопців та 20 дівчат. Виступаючи на передвиборному вічі в Жидачеві 6 лютого 1891 р. представники з Роздолу Іван Шаран та Микола Заціравський говорили про утиски української школи поляками. Монастирська школа також отримала державний статус, але вважалася на рівні парафіяльної початкової школи. Роздільська громада і її патрон – граф Лянцкоронський утримували приміщення шкіл, надавали житло вчителям та дрова на опалення школи і помешкання для вчителів.
У вересні 1892 р. місцева 2-класна школа стала 4-класною. У 1910 році в місті було практично три школи – 6-класна та 4-класна чоловічі та 4-класна жіноча: християнська та єврейська. У них працювало 15 учителів: 10 поляків, 4 українці та 1 єврейка. Проте в місті було біля 10 % неграмотного населення.
У 1914 р. в 6-класній школі навчалося 118 учнів, у 4-класній дівочій – 87 учениць. У 1935 р. у чоловічій школі було 94 учні, а в дівочій – 43 учениці. (Чимало фактів викладено у книзі «Історія міста Розділ від найдавніших часів до 1939 року» Василя Лаби).
У вересні 1946 року у Роздолі почала працювати середня школа, перший випуск якої відбувся у 25 травня 1948 року (було 15 випускників). Школа розміщувалась у п’яти корпусах – відома «Стара школа», яку зараз меценати відновили, біологічно-хімічний кабінети напроти колишньої швейної фабрики (до речі, це приміщення також реставрує Ганна Гаврилів, Ініціатива «Спадщина.UA»), головний корпус – біля будинку-інтернату, початкова школа – біля пивзаводу, а спортзал, бібліотека і швейна майстерня – в приміщенні колишньої синагоги. А у вересні 1993 року школярі та вчителі перейшли у новозбудовану школу.
Будівництво нової школи розпочалось у 1989 р. – до нього долучилися будівельники БУ-64, Розділспецбуд (С. Струцький), Оздоббуд (Скалацький), СУ-27 (М. Давидович).
У директора школи і донині зберігається книга наказів з 1948 року.
Із заступником директора Л.К. Гарбаж проходимося школою, заходячи до класів, до актового залу, до спортзалу, до шкільної бібліотеки та селищної – «БібліоРозділля», до речі, там багато дітей, які листають, вибирають, читають.
У школі 6 початкових класів, обладнані за кошти освітньої субвенції по програмі «Нова українська школа» – світлі, барвисті, веселі, з неодмінними проекторами, красиво оформлені кабінети фізики, хімії, укомплектовані двома мультимедійними «боксами» і трьома інтерактивними дошками, два комп’ютерні класи, дві майстерні у великому цокольному приміщенні. У кабінеті хімії – на столі розкладені скляночки, де школярі щось «вирощують». У актовому залі займаються спортивними танцями.
Є й шкільна їдальня. Учнів харчує підприємець М. Сидор. Задоволені. Безкоштовним харчуванням забезпечують дітей пільгових категорій – 10 учнів – діти учасників АТО, 13 школярів, чиї батьки нині стоять на захисті України, 11 учнів з числа внутрішньо переміщених осіб.
Є інклюзивний клас (6-й), де навчається одна дитина з особливими освітніми потребами.
Незвичайний клас християнської етики, всередині якого – міні-каплиця 12 апостолів – учнів Христових. Людмила Казимирівна розповідає, як спільно облаштовували цю капличку.
Кабінет створений за сприяння школи, отець Микола Кожух, парох греко-католицької громади, підприємці, зокрема і «Сірка» (Володимир Венчак), батьки, мешканці Роздолу – усі разом долучилися до створення каплички. Всередині – старий престіл з церкви, іконостас, двері, різьблені рами до образів – усі допомагали. Восени 2021 року освятили – отець Микола Кожух, о. Василь Хомин, парох православної громади, ксьондз Бжегош з римо-католицької громади (костел знаходиться у Роздолі у будівлі Роздільського будинку-інтернату). А з вікон класу християнської етики – золотисті куполи Роздільської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (де дружно погодинно провадять Богослужіння священники греко-католицької і православної церков).
Свого часу, ще до карантинів, щопонеділка провадили тут молебень. Випускник школи Андрій Мрочковський провадив подячну службу Божу. Знаменитою подією став візит Владики Тараса Сеньківа.
Навчають тут добра і любові, уроки провадяться з молитвою і вдячністю, бо ж без Бога – ні до порога. До речі, чимало випускників школи присвятили своє життя служінню Богу. Владика Йосафат Мощич, єпископ Чернівецької УГКЦ, і його брат Володимир Мощич – священник Львівської єпархії, відповідальний за звֹ’язки з громадськістю. Священиками стали й інші– брати Василь та Іван Хомин (Іван – кандидат богословських наук, співавтор підручника з християнської етики), Андрій Мрочковський, Василь Попик, Петро Верхоляк, Петро Кучминда, Богдан Лопишко.
Волонтерська діяльність – неодмінна і важлива частина шкільного життя. Багато мешканців селища зараз воюють на російсько-українському фронті, згадують їх поіменно вчителі. Тож допомога збирається і передається поадресно, своїм хлопцям та дівчатам.
Педагогічний колектив, разом з учнями та батьками, і сітки плели, і смаколики готували – вареники, млинці, випічка, серед останнього збору – варення та інші солодощі, бо «просять хлопці чогось солоденького». Діти постійно малюють, створюють листівки і передають на передову.
Випускники школи – Мар’ян Каптованець, Микола Дедишин, Володимир-Роман Маркевич, Олег Борисовський, Андріан Козак, Валерій Гетманчук – Герої, котрі віддали життя за нашу Україну.
Цьогоріч прийшов до 1-го класу син Євгена Тоненькова, який також поліг на війні у 2018 році. Його дружина, Мар’яна – також випускниця школи, учасниця АТО і активний волонтер.
• * * *
У школі зараз навчається 282 учні.
За час функціонування Роздільської школи з 1 вересня 1945 по 25 червня 2020 р. школу закінчило 2351 випускників, 289 з яких нагороджені золотими і срібними медалями.
Найбільше, 76 учнів, випускників було у 1976 році. На той час в школі навчалося 650 учнів.
Середня наповнюваність класів – 19 учнів.
За останні 10 років (2010-2020 рр.) зі школи вийшло 23 медалісти, 20 учнів отримали свідоцтво з відзнакою за 9 клас.
4 випускники 2020 року отримали більше 190 балів з двох предметів та нагороджені цінними призами Миколаївської районної ради.
За результатами ЗНО серед шкіл Миколаївського району Роздільська ЗОШ була на рівні Миколаївської гімназії, Миколаївської ЗОШ №1 (порівняльна статистика проводилася по Миколаївському району, оскільки Новороздільською громадою селище стало лишень два роки тому).
У 2019 р. 26 учнів стали переможцями ІІ (районного) етапу з предметних олімпіад, а Курик Мар’яна, учениця 11 класу, посіла ІІІ місце з біології та ІІІ місце з хімії на обласному етапі. У 2020 р. 34 учні стали переможцями ІІ (районного) етапу.
У 2021 р. Сурняк Юрій, учень 9 класу, посів ІV місце в очному турі обласної учнівської олімпіади з інформатики. Учениця школи Польова Софія здобула у 2020 р. звання Лауреата 1 ступеня у дистанційному міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв «GRANDFEST , а у 2021 р. – перемогу та високе звання «Гран-прі» у міжнародному багатожанровому фестивалі конкурсі мистецтв «KYIV ART FEST».
Школа гордиться своїми випускниками, які відомі не тільки в Україні, а й за її межами.
Денис Козак – видатний український археолог, доктор історичних наук, заступник директора інституту археології НАН України, Олекса Гудима – екс-народний депутат України, Зеновій Гучок – заслужений артист України, Наталія Дзюбенко-Мейс – відома українська письменниця, заслужений працівник культури України, член спілки письменників України, Михайло Муращук – заступник директора Львівського фізико-математичного ліцею, тричі Соросівський вчитель, Леся Кавчак (Капустей) – директор Миронівського ліцею (Київська область) і її чоловік Роман Капустей – хірург, заввідділенням у Миронівській лікарні. Наталія Заяць – керівник приватної школи «Майстерня знань» у Львові, членкиня ГО «Ділові українські жінки», Люба Верес – співачка Львівської опери, Андрій Стецький – учасник львівського квартету LeonVoci, Віталій Герасимів – неодноразовий переможець міжнародних олімпіад з інформатики, бронзовий призер чемпіонату світу зі спортивного програмування, Віталій Вандрович – відомий економіст, доктор філософії, головний аналітик та віце-президент великої англійської інвестиційної компанії, Василь Оприск – археолог, викладач інституту археології, Богдан Пахолок, Богдан Любінський – кандидати наук, викладачі «Львівської політехніки».
Цей список далеко не повний. Бо ж Роздільського цвіту, як мовиться, по цілому світу.
Віра ВЛАСЮК
