Насамперед, поки що по секрету скажу, що тільки легендарний новороздільський велосипедист Геннадій Печенюк та, у значно меншій мірі, репортер «ВР» знають, наскільки непросто йому, звичайному 81-річному пенсіонеру, було віднайти кошти на участь у Чемпіонаті світу з велоспорту серед ветеранів у італійському місті Туріні, який проходив з 15 по 18 вересня.
Утім, ці перипетії вже у минулому, тож пора поінформувати про підсумки виступу нашого титулованого земляка.
–Отже, шановний Геннадію Петровичу, як цього разу виступив у сонячній Італії, адже декілька років тому на такому ж Чемпіонаті Ви посіли призове місце?
-Відчуваю, що сподіваєтесь почути, що і тепер я у призерах. Однак, на жаль, для досягнення такого результату трішки не вистачило секунд, отож я посів почесне четверте місце. Можу тільки додати, що начебто я і не увійшов в першу трійку переможців, але, наскільки це вагомий результат, для порівняння скажу, що із 5 членів української ветеранської команди, які взяли участь у Чемпіонаті світу, тільки мені вдалося настільки наблизитися до чільної трійки переможців.
-Друже Геннадію, а тепер традиційне запитання, котре ставлю впродовж крайніх років нашого спілкування: чи виступали на змаганнях старші за Вас ветерани?
– Так, цього разу в турнірі брав участь і старший за мене спортсмен, який виступав у віковій групі – 85- 90 років. Щоправда, під час перегонів йому стало кепсько, отож прибула «швидка» і він, як кажуть, зійшов з траси. І я таки виявився єдиним, кому поза 80-т.
–На завершення розмови таки не утримаюсь, друже, і запитаю відверто: кому Ви завдячуєте участі у цих престижних змаганнях?
-Що ж, гаразд, мабуть, про це таки варто сказати. Отже, якщо коротко, то усі мої намагання залучити спонсорів, які б посприяли моїй поїздці в Італію на Чемпіонат світу, а зважаючи на мій поважний вік, можливо, це було крайньою нагодою позмагатися на міжнародному турнірі із зарубіжними велосипедистами – ветеранами, на жаль, успіху не мали. Я наче ходив по замкненому колу. Прикро, бо, як кажуть, «вмили руки» і львівські функціонери від спорту, і спонсори, зокрема, одне новороздільське підприємство, яке у попередні роки надавали допомогу.
І тільки іменита у велоспорті львів’янка Марта Захарова, до якої я звернувся за підтримкою, щиро перейнялася моєю проблемою і зробила все можливе, аби залучити небайдужих людей для збору коштів, а це 20 тисяч гривень, необхідних як внесок на заявку в Чемпіонаті світу. Вже невдовзі після того, як вона у соцмережах розповсюдила відповідне звернення, для мене було зібрано навіть більшу суму. Отож саме завдяки пані Марті та доброчинцям, яких і не знаю, я побував в Італії і посів почесне 4-е місце. Користуючись нагодою, висловлюю їм щиру вдячність.
– А чим саме пані Марта аргументувала необхідність залучитися людям доброї волі до надання вам фінансової підтримки?
– По – перше, пані Марта – відома у вищих колах велосипедного спорту особа, адже у 2018 році завоювала перше місце на Чемпіонаті України з велосипедного спорту серед ветеранів, по – друге, вона ознайомлена з моїм понад 60-річним стажем у цьому виді спорту та досягненнями, тому знає мій потенціал. А написала вона прості і зрозумілі слова, які знайшли відгук. Користуючись нагодою, наведу її допис у фейсбуці повністю: «UPD. Ви неймовірні (зараз так всі одне одному говорять, і я добре розумію, чому!!!). Сума є! Чемпіон (а він для нас вже чемпіон) поїде на чемпіонат світу!
Це пан Геннадій Печенюк. Йому 81 рік. Геннадій не просто їздить на велосипеді до сих пір, цей чоловік бере участь в гонках і регулярно перемагає.
Цьогоріч пану Геннадію випала честь представляти нашу країну серед дорослих сеньйорів на Чемпіонаті світу в Італії. І він запевняє, що відчуває в собі силу перемогти.
Не вистачає тільки фінансової сили, аби Геннадій відправився в цю тріумфальну поїздку, адже за пенсію це зробити неможливо, а федерація цьому не сприяє. Не кожна людина в його віці в принципі готова поїхати в Італію, а змагатись на велосипеді в горах – і поготів. Для подорожі повинно вистачити 20 тис грн.
Розумію, що зараз більш актуально донатити на ЗСУ. Але підтримка таких людей також значить дуже багато, адже вони – приклад для нас усіх.
Давайте допоможемо пану Геннадію зробити свій великий внесок в престиж України і привернути знову увагу до нашого прапора на міжнародній арені
Дуже всім дякую і бажаю бути такими ж відчайдухами, коли ми виростемо, як Геннадій!»
Отака вийшла історія з моєю участю у ветеранському чемпіонаті світу у Італії. На жаль, не виправдав довір’я пані Марти та усіх, хто мене підтримав, але, зважаючи на сильних суперників 4-й результат таки результат. Додам, що усі 20 учасників Чемпіонату, зокрема, і ті, що були у моїй віковій групі, свого часу були чемпіонами світу серед ветеранів. Так що я змагався з чемпіонами.
– Друже Геннадію, мені також відомо, як і згаданій пані Марті Захаровій та іншим твоїм прихильникам, що ти замірявся на кращий результат. Можливо, нервові навантаження, пов’язані з клопотами, де віднайти кошти на поїздку в Італію, дещо вибили з режиму підготовки, отож і не вистачило дещиці, аби і цього разу Ви були на п’єдесталі призерів турніру в Італії. Але ж суперників яких Ви мали іменитих!
Так що вітаємо з успішним виступом і, впевнений, що ще не раз здивуєте загал своїми черговими успіхами.
– Дякую за побажання, адже, як кажуть, є ще порох у порохівницях, тож спробую ще, наскільки дозволить здоров’я позмагатися у чергових ветеранських велосипедних турнірах. А моє гасло незмінне: «Тільки вперед!»
Розпитував Іван БАСАРАБ
