Декілька днів тому, коли пані Оля повідомляла репортеру «ВР» про водія маршрутного автобуса «Львів – Новий Розділ (через Ходорів)», який не взяв зі школярів грошей за проїзд, хоча вони йому і намагалися оплатити, у неї від емоцій зволожіли очі. Ще б пак! Бо вчинок, свідком якого вона була, не аж такий характерний для представників цієї професії. Переважно люди обговорюють випадки (про деякі з них інформувала міська газета), коли, наприклад, водії заради декількох (кільканадцяти) гривень плати за проїзд, можуть і бабусі старенькій, яка просить підвезти її кілька зупинок безкоштовно, відмовляють, не добираючи слів; коли учасників АТО/ООС (про теперішніх військових не доводилось чути – РЕД.) також просять сплатити за проїзд навіть коли вони пред’являть відповідне посвідчення, мотивуючи, що в салоні вже перебувають пільгові пасажири, а він, мовляв, понаднормовий; коли дехто з дітей, які з сіл добираються «маршруткою» у школи, проситься «провезти без грошей», а шофер відмовляє.
«Минулого тижня, коли їхала у маршрутному автобусі «Львів – Новий Розділ (через Ходорів)», спостерігала за приємним винятком, – продовжила оповідати пані. – Зокрема, у с. Березівці водій не взяв грошей за проїзд в хлопчини, на вигляд старшокласника, який їхав на навчання в середню школу села Піддністряни. Так само він поступив і в с. Тужанівці, коли у салон зайшли дві учениці, мабуть, ровесниці берездівчанина, які теж їхали у Піддністряни, і намагалися оплатити за проїзд, коротко сказавши:«Не треба…».
Такий вчинок водія дуже вразив пані Олю, адже всіляке доводилося чути: і що водії байдужі до прохань пасажирів, і що можуть нагрубити, не кажучи вже, що без грошей пасажирам відмовляють в проїзді. А тут з точністю до навпаки: відмовився взяти в школяриків гроші за проїзд, які йому пропонували. Впевнений, що гроші у наш скрутний час нікому не зайві, але водій поступив дуже гідно. Може, згадав свої шкільні роки, може, така вже його добра вдача…
Іван БАСАРАБ
